Яків Давидович Кіршенблат народився 5 серпня 1912 року у тодішньому Тифлісі (нині – Тбілісі).
В 1929 році він вступає до Ленінградського державного університету, на біологічний факультет, за фахом “зоологія”, поєднує навчання з роботою лаборанта зоологічної лабораторії. По закінченні університету Якова Давидовича зараховують на посаду наукового співробітника Всесоюзного інституту тваринництва. З 1934 по 1937 р.р. – навчання в аспірантурі, після закінчення якої працює асистентом кафедри зоології. У 1938 р. у видавництві Ленінградського університету він видає монографію “Закономерности динамики паразитофауны мышевидных грызунов”, яка була захищена в якості кандидатської дисертації. У цей час його обирають секретарем Ленінградського відділення Академії наук СРСР.
Цей період наукової діяльності вченого присвячений ентомології. Вивчаючи один з видів жуків ряду твердокрилих він теоретично обґрунтував наявність виду жуків, на той час ще не виявленого в природі, який у семидесяті роки ХХ століття було знайдено в горах Кавказу і названо на честь першовідкривача Staphylinidi Kirshenblatti.
Із перших днів оборони Ленінграда Яків Давидович працює лікарем-лаборантом військового госпіталю, а згодом – начальником лабораторії. У цей час він вступає на лікувальний факультет 1 Ленінградського медичного інституту імені академіка І.П. Павлова, продовжуючи військову службу в оточеному Ленінграді.
З 1946 по 1953 рр. Яків Давидович – старший науковий співробітникІнституту акушерства і гінекології АМН СРСР. Активні наукові пошуки завершуються докторською дисертацією “Гормональная и нервная регуляция функций яичников у позвоночных”, яку він захищає в 1952 р.
У 1954 р. Вчена рада Чернівецького медичного інституту обирає Я.Д. Кіршенблата на завідування кафедрою нормальної фізіології. На цій посаді він плідно працював чверть століття. Під його безпосереднім керівництвом зросло 16 кандидатів, чотири доктори наук. Започаткований ним науковий напрямок – нейроендокринологія – залишається однією з провідних наукових тематик університету по теперішній час.
У 1969 р. ним виданий підручник “Общая ендокринологія” (перевиданий у 1971 р) і “Практикум по эндокринологии”. До цього часу не втратила актуальності видана ним у 1973 р. монографія “Сравнительная эндокринология яичников”. У 1968 та 1974 рр. у видавництві “Наука” виходить його книга “Телергоны – химические средства взаимодействия животных”. Крім названих підручників і монографій ним опубліковано 155 робіт, із них усього 26 – у співавторстві.
Людина високої культури, безкомпромісний у науці, вимогливий до себе, надзвичайно ерудований, тактовний – він завжди був взірцем для своїх учнів. Заслуги Я.Д. Кіршенблата високо оцінені суспільством. Він був нагороджений орденом “Знак пошани”, багатьма медалями. Серед них особливо дорогою була для нього медаль “За оборону Ленинграда”.
Портрет Якова Давидовича занесено до галереї фундаторів наукових шкіл Буковинського державного медичного університету. Заснована щорічна студентська стипендія імені професора Я.Д. Кіршенблата. Його ім’я носить кафедра фізіології. Та найвищою даниною пам’яті Вченого є продовження його наукових ідей у кандидатських та докторських дисертаціях, які захищають тепер учні його учнів, його “наукові онуки”.
