• Українська
  • English
Профілактика інфекцій сечовивідних шляхів
Профілактика інфекцій сечовивідних шляхів

Профілактика інфекцій сечовивідних шляхів

2 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ УРОЛОГА. Інфекції сечовивідних шляхів посідають важливе місце в структурі урологічної патології, зважаючи на велику кількість таких хворих та швидко зростаючу частку латентних форм захворювання.

До основних інфекцій урогенітального тракту, що лікуються урологами, відносять пієлонефрити, цистити, простатити, уретрити та орхоепідидиміти. Перші дві групи захворювань становлять власне інфекції сечовивідних шляхів, тоді як решта відноситься до андрологічних інфекцій. Далі мова піде про інфекції сечовивідних шляхів.

Симптоми

До ознак, що дозволяють запідозрити пієлонефрит відносяться: біль у попереку (у проекції ураженої нирки), частий сечопуск, підвищення температури тіла (для гострого пієлонефриту більш характерні високі цифри – більше 38 градусів), нудота, блювота, виражена загальна слабкість та інші. До таких, що спрямовують підозри лікаря на гострий цистит, відносяться: біль на лоном, частий болючий сечопуск, іноді несправжні часті позови до сечовипускання та підвищення температури тіла (рідко, говорить про значну вираженість запального процесу та його систематизацію). Та для підтвердження будь-яких підозр потрібно додатково провести обов’язкові діагностичні маніпуляції, такі як: загальний аналіз крові та сечі (юриналіз-тест), ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура, інколи бактеріологічне дослідження сечі та інші. В основному, діагностика подібних захворювань не викликає у лікаря особливих труднощів, проте дедалі частіше трапляються складні випадки.

Лікування

Загальні підходи до лікування інфекцій сечовивідних шляхів включають призначення антибактеріальних препаратів і супутньої спазмолітичної, протизапальної та знеболюючої терапії. Вибір антибактеріальних препаратів чітко регламентований, ґрунтується на постійно обновлюваних даних щодо чутливості до них бактеріальних збудників, притаманних даним захворюванням.

Профілактика

Не існує вакцин для попередження інфекцій сечовивідних шляхів. Проте є декілька загальних методів профілактики, що допоможуть попередити висхідну інфекцію:

Збільшити вживання рідини до щонайменше 8 склянок води на день для забезпечення гігієни сечового міхура.

Зміну звичок до сечовипускання, завжди відповідаючи на перший позов.

Для жінок – обов’язкове сечовипускання після статевих зносин з метою очищення уретри від бактерій, можливо отриманих під час статевого акту, особливо якщо присутні відхилення від анатомічної норми, чи інфекції сечовивідних шляхів в анамнезі.

Уникати переохолоджень

Хоча більшість випадків (близько 80%) інфекцій сечовидільних шляхів можуть лікуватися поза межами лікувально-профілактичного закладу, деякі потребують більш серйозного лікування. Тому не варто займатися самолікуванням! Якщо у Вас з’явилися скарги, описані вище, зверніться до лікаря за консультацією, і Ви убезпечите себе від небажаних наслідків невдалого лікування.

Більше інформації на сторінці курсу Урології БДМУ.

Матеріал підготували: професор Олександр Федорук, завідувач курсу урології БДМУ та Маркіян Степанченко, старший лаборант

Корисно знати