• Українська
  • English
РИЗИКИ ВИНИКНЕННЯ КОНТАГІОЗНОГО МОЛЮСКУ
РИЗИКИ ВИНИКНЕННЯ КОНТАГІОЗНОГО МОЛЮСКУ

РИЗИКИ ВИНИКНЕННЯ КОНТАГІОЗНОГО МОЛЮСКУ

Контагіозний молюск (molluscus contagiosum)  – інфекційне вірусне захворювання шкіри, яке характеризується появою на шкірі дрібних вузликів із характерним перламутровим блиском та центральним западінням. 

Актуальність дерматозу визначає його інфекційний характер, контагіозність для оточуючих, швидка дисемінація елементів висипу на шкірі внаслідок автоінокуляції, а також труднощі лікування, особливо у дітей раннього дитячого віку, та можливість розвитку рецидивів дерматозу при неадекватно застосованій терапії. 

Збудником дерматозу є вірус контагіозного молюску – дерматотропний ДНК-вірус з групи віспи (поксвірус), який є патогенним лише для людини. Вірус контагіозного молюску є досить стійким, тому може тривалий час зберігатися у постільній та натільній білизні, в часточках пилу тощо.

Шляхами зараження контагіозним молюском є:

–  прямий шлях – контактний (частіше – побутовий, однак у дорослих осіб можливий і статевий шлях зараження);

–  непрямий шлях – через інфіковані предмети особистої гігієни, постільну чи натільну білизну, рушники, мочалки, а також іграшки тощо.

Зараження може відбуватися у басейні, при контактних видах спорту, масажі, у перукарнях. Інфікування дітей відбувається від однолітків чи дорослих, найчастіше – членів родини, які мають прояви контагіозного молюску на шкірі.

Відомо, що шкіра здорової людини виконує бар?єрні функції, зокрема захищає від проникнення різних інфекційних чинників, у т.ч. й вірусів. Цей захист забезпечується цілісністю шкірних покривів, бактерицидною дією шкірного сала, чинниками місцевого та системного імунітету.

Тому проникнення й розвиток контагіозного молюска відбувається внаслідок дії комплексу екзо- та ендогенних чинників, які спричиняють пошкодження шкірних покривів (травми, мікротріщини), викликають сухість шкіри (надмірне застосування миючих засобів, спиртових розчинів), погане харчування (гіпо- та авітамінози) тощо.

Причиною сухості та зниження бар?єрних функцій шкіри можуть бути також супутні соматичні захворювання – цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, патологія органів травлення тощо. Важливе значення у розвитку контагіозного молюска має зниження локального та системного імунітету, зокрема за наявності ВІЛ-інфекції/СНІДу, а також хронічної фокальної інфекції (зубів, ЛОР-органів, кишківника та ін.) чи герпесвірусної інфекції, які часто є причиною вторинних імунодефіцитних станів.  

Особливо слід відзначити ризик розвитку контагіозного моллюска у дітей, що страждають на атопічний дерматит, проявами якого є ксероз (сухість шкіри), що зберігається і в міжрецидивний період дерматозу, а також пошкодження шкірних покривів внаслідок гострозапальної висипки та чисельних розчухів через інтенсивний свербіж шкіри. 

Після проникнення вірусу контагіозного молюска у шкіру наприкінці інкубаційного періоду (триває від 2 тижнів до 2-6 місяців) розвивається характерна висипка без гострозапальних проявів. Висипка частіше локалізується на обличчі (лоб, ніс, повіки), шиї, тилі кістей, тулубі, зовнішніх статевих органах. Розташування елементів поодиноке чи згруповане. Для дерматозу характерним є розвиток на шкірі дрібних (від 2-3 до 5-7 мм) вузликів (папул), які припідняті над поверхнею шкіри, щільні при пальпації. Колір елементів тілесний з матово-білим, воскоподібним чи  блискучим перламутровим відтінком. Спочатку вузлики мають  напівсферичну форму, поступово збільшуються у розмірах, в їх центральній частині стає помітне пупкоподібне западіння із сухими роговими лусочками. При стискуванні вузликів пінцетом з них виділяється сироподібна маса білого кольору (“молюскові тільця”).

Збільшення кількості елементів контагіозного молюску на шкірі відбувається внаслідок автоінокуляції – поширення інфекції при механічному пошкодженні висипки при терті шкіри одягом, мочалкою, голінні, при розчухуванні чи видавлюванні елементів висипки.

Елементи висипки інколи зникають спонтанно, однак у більшості випадків мають тривалий перебіг (місяці, роки), у разі їх травмування можливе приєднання вторинної інфекції.

Лікування контагіозного молюску на сучасну етапі є досить складною проблемою, оскільки застосування противірусних засобів є малоефективним, тому при невеликій кількості елементів проводять їх механічне видалення, а за значної кількості – застосовують методи кріодеструкції чи діатермокоагуляції, які є досить травматичними, тому важливим є рання, своєчасна діагностика дерматозу за наявності перших проявів контагіозного молюску на шкірі.

Для запобігання поширення інфекції пацієнт повинен бути ізольований та пролікований, проводиться дезінфекція особистих речей, а також здійснюються профілактичні огляди дітей, їх родичів та обслуговуючого персоналу в дошкільних дитячих установах і школах.

Профілактика контагіозного молюска полягає у дотриманні правил особистої гігієни, використанні лише своїх особистих речей (мочалка, рушник, білизна, іграшки тощо), обов’язковому прийомі душу з миючими засобами після кожного відвідування басейну, лазні, сауни тощо. Важливе значення має лікування всіх супутніх соматичних захворювань та санація хронічних вогнищ інфекції, які порушують обмінні процеси в організмі пацієнта, є причиною сухості шкіри й зниження її бар’єрних функцій, а також зумовлюють вторинні імунодефіцитні стани. У разі наявності сухості шкіри слід застосовувати зволожуючі засоби (емолієнти), які рекомендують періодично змінювати (через 20-30 днів) для запобігання розвитку сенсибілізації до компонентів зовнішніх лікарських чи косметичних засобів.

При появі на шкірі подібної до контагіозного молюска висипки у жодному разі не можна займатися самолікуванням, оскільки під маскою даного дерматозу можуть протікати первинні прояви як доброякісних, так і злоякісних новоутворень. У кожному випадку появи на шкірі дитини висипних елементів слід звернутися до лікаря-дерматовенеролога з метою постановки діагнозу та визначення подальшої терапевтичної тактики.    

Матеріал підготували: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, професор та Гулей Лілія – асистент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, к.мед.н.

 

Корисно знати