ВІЛ – це є вірус імунодефіциту людини, що викликає СНІД (синдром набутого імунодефіциту).
Після того, як ВІЛ потрапляє у кров людини, організм починає виробляти спеціальні захисні білки – антитіла, які намагаються знищити вірус. Якщо аналіз крові визначає присутність цих антитіл, людина вважається “ВІЛ-позитивною”, але вона не обов’язково хвора на СНІД. “ВІЛ-позитивна” особа інфікована вірусом і може передати його іншим. Навіть без лікування СНІД розвивається у таких людей за 10 чи більше років. ВІЛ може розповсюджуватись статевим шляхом, при користуванні зараженими медичними шприцами або голками для татуювання; також ВІЛ-позитивна жінка може заразити свою дитину під час вагітності, пологів або годування груддю. Стан дитини в такому випадку визначається як “перинатальне ВІЛ-інфікування”.
Яким чином більшість жінок інфікуються ВІЛ?
До найбільш поширених шляхів інфікування жінок ВІЛ належать: незахищений (без презервативу) статевий акт з ВІЛ-інфікованим чоловіком та використання інфікованих шприців чи голок. Статевий контакт стає все більш поширеним шляхом інфікування жінок ВІЛ. Жінки вдвічі частіше заражаються шляхом гетеросексуального контакту (з партнером протилежної статі), ніж чоловіки. Дослідження дозволяють вважати, що жінкам у порівнянні з чоловіками для розвитку СНІДу потрібна менша доза вірусу. До групи ризику щодо інфікування ВІЛ статевим шляхом належать: жінки, у чиїх партнерів протилежної статі спостерігається статева поведінка, що наражає їх на ризик; підлітки та молоді дівчата, що мають багато статевих партнерів; жінки з іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом (гонореєю, сифілісом, трихомоніазом і т.ін.).
Чи можна виношувати вагітність ВІЛ-інфікованій жінці?
Були часи, коли ВІЛ-інфікованій вагітній жінці рекомендували аборт. На сьогоднішній день позиція багатьох фахівців щодо збереження вагітності у ВІЛ-позитивних жінок змінилася. Медицина «навчилася» допомагати таким жінкам, знижуючи ризик зараження дитини від матері. На жаль, повністю виключити ризик передачі ВІЛ дитині неможливо, але його можна мінімізувати.
Передача вірусу імунодефіциту людини від матері до дитини може відбутися на трьох етапах:
- під час вагітності;
- під час пологів;
- при годуванні груддю.
Чи можна зменшити ризик зараження дитини від ВІЛ- інфікованої матері?
На кожному з перелічених вище етапів існує така можливість.
Важливо пам’ятати, що під час вагітності кров матері і дитини не змішується, проте відбувається постійний обмін різними речовинами через плаценту. Як правило, вірус не проникає через плаценту, але за наявності будь-якої патології з’являється ймовірність потрапляння вірусу до дитини. Але якщо жінка буде під час вагітності приймати спеціальні противірусні препарати, що зменшують кількість вірусу в її організмі, це знизить ймовірність вертикальної передачі вірусу дитині. Навіть якщо ВІЛ виявлено на пізніх термінах вагітності, сучасні методи інтенсивної терапії знижують ризик інфікування плода.
Ризик зараження дитини від ВІЛ-позитивної матері збільшується при пологах. Проходячи через природні родові шляхи, дитина контактує зі слизовими оболонками матері. Можливі розриви родових шляхів, мікротравми і тріщини, які можуть стати причиною зіткнення дитини з кров’ю матері, що містить вірус. Щоб знизити ризик зараження дитини, необхідно подбати про безпечні природні пологи або провести плановий кесарів розтин.
Велике значення має те, яким чином мати годує свою дитину. При грудному вигодовуванні ризик передачі вірусу становить близько 14 %, тому в більшості випадків рекомендується вдатися до штучного вигодовування .
Діти від ВІЛ-інфікованої матері народжуються з її антитілами до вірусу, і якийсь час тест на ВІЛ у них буде позитивним, що не є зі 100% достовірністю доказом наявності ВІЛ у дитини. Якщо передача вірусу від матері до дитини все-таки відбулася, то її організм почне сам виробляти антитіла, якщо ні – антитіла з часом зникнуть. Це відбувається в різний час, але зазвичай в період від 12 до 24 місяців з народження дитини, і тільки після цього часу тест на визначення наявності вірусу у дитини буде достовірним.
Коли і навіщо проводити обстеження вагітної на ВІЛ?
Перевірити свій ВІЛ-статус необхідно кожній жінці, що планує вагітність. Якщо ж вагітність вже настала, тест на визначення наявності ВІЛ рекомендується пройти при постановці на облік і повторно – на 22-23 тижні вагітності. Головна мета будь-якого обстеження, які рекомендують пройти всім вагітним, – своєчасне виявлення наявних проблем зі здоров’ям жінки для проведення лікування та профілактики захворювань новонародженого. У цьому плані обстеження на ВІЛ нічим не відрізняється від інших аналізів, і чим раніше буде розпочато лікування, тим більше вірогідність народження здорової дитини – саме тому обстеження на ВІЛ проводиться двічі. Повторний аналіз дуже важливий, тому що інкубаційний період у ВІЛ становить від 3 до 6 місяців, і при первинному аналізі в організмі жінки могли просто не встигнути утворитися антитіла до вірусу, або інфікування могло статися після проведення первинного тестування.
Тільки від самої жінки залежить здоров’я її майбутньої дитини, і чим раніше буде розпочато противірусна терапія в разі підтвердження наявності ВІЛ, тим більше шансів народити здорового малюка.
За статистикою, профілактичне лікування під час вагітності та пологів дозволяє знизити ймовірність інфікування дитини до 2%, і найбільший успіх має лікування, почате до 28-го тижня вагітності. У тому випадку, якщо ВІЛ виявляється на більш пізніх термінах, проводиться курс інтенсивної терапії, яка також може захистити плід і новонародженого від інфікування.
Матеріал підготувала: доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ Ясніковська С.М.
