Ацетон в сечі у дитини (ацетонурія, або кетонурія) – поява в сечі ацетонових (кетонових) тіл.
Треба відзначити, що ацетонурії, яку швидше розглядають як лабораторний показник, завжди передує ацетонемія (наявність ацетонових тіл у крові). Загалом, це досить поширене явище, причиною якого можуть бути як тимчасові обмінні порушення у практично здорових дітей, так і важкі хронічні захворювання, наприклад, цукровий діабет.
Незалежно від причин, ацетонемія – небезпечний стан, що здатний швидко прогресувати та, навіть, переростати в кому.
У батьків до педіатра виникає одразу багато запитань, найчастіші з яких стосуються природи появи ацетону в організмі дитини, наскільки цей стан є небезпечним для здоров’я дитини, як діяти та куди звертатися за допомогою.
Кетонові тіла (ацетон, ацетоуксусна та бета-оксимасляна кислоти) – це хімічні сполуки, що постійно утворюються в печінці у невеликій кількості в процесі енергетичного обміну. У нормі в крові дитини ацетону бути не повинно. Кетонові тіла є проміжним продуктом патологічного обміну речовин при залученні білків і жирів в процес синтезу глюкози. Глюкоза – основне джерело енергії для організму. Вона утворюється при розщепленні легкозасвоюваних вуглеводів, що надходять в організм з їжею. Якщо за певних причин рівень глюкози крові знижується, наш організм починає розщеплювати власні жири і білки для отримання глюкози – ці патологічні процеси носять назву глюконеогенезу. Саме у ході розпаду білків і жирів утворюються токсичні кетонові тіла. Якщо утворення кетонових речовин перевищує певний рівень, ми спостерігаємо симптоми їх токсичного впливу на центральну нервову систему та інші органи дитини, особливо шлунково-кишковий тракт. За цієї причини у дитини виникає блювота як рефлекторного, так і захисного характеру.
Схильність дітей до ацетонемічних станів пояснюється певними фізіологічними особливостями:
- Діти ростуть, багато рухаються, тому потреба в енергії в них набагато вище, ніж у дорослих.
- На відміну від дорослих, у дітей немає значних запасів глюкози у вигляді глікогену
- У дітей відзначається фізіологічна нестача ферментів, що приймають участь у процесі знешкодження токсичних кетонових речовин.
Основною причиною ацетонемічних станів, що повторюються з певною періодичністю у дітей віком від 2 до 10 років, виступає нервово-артритичний діатез, або нервово-артритична аномалія конституції. Даний діатез визначається як генетично зумовлене порушення пуринового обміну з надмірним накопиченням у крові та тканинах сечової кислоти, порушенням вуглеводного та ліпідного обміну зі схильністю до кетозу, нестійкістю медіаторних функцій ЦНС. Спровокувати ацетонемічний стан у дітей, які не страждають спадково обумовленими порушеннями обміну речовин, можуть гострі вірусні інфекції, лихоманкові стани, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, психоемоційні стреси, перевтомлення, голодування, тривалі подорожі тощо. Частим провокуючим чинником різкого підвищення рівня кетонових тіл у крові дитини є нераціональне харчування, а саме зменшення в раціоні вуглеводів, або надмірне вживання жирної їжі.
До основних симптомів ацетонемічного стану можна віднести багаторазову блювоту, запах ацетону у видихуваному повітрі та у сечі, в’ялість, загальмованість, сухість шкіри і слизових оболонок, нападоподібний біль в животі, затримка випорожнень, можливе підвищення температури до 38,0 – 38,50С. При початкових симптомах ацетонемії дитині дають багато пиття у вигляді солодкого чаю, розчинів для оральної регідратації (регідрон-оптим, хумана-електроліт тощо), негазованих лужних мінеральних вод (Лужанська, Боржомі). Щоб не спровокувати блювоту, пити дають з чайної ложки через кожні 3-5 хвилин. Дитина не повинна голодувати, їй треба запропонувати легку вуглеводну страву з мінімальною кількістю жирів та подразнювальних компонентів (гречана, вівсяна або манна каша, картопляне пюре, овочевий суп, печене яблуко).
Якщо блювання не припиняється, наростають ознаки зневоднення та порушення свідомості, терміновим є виклик лікаря та госпіталізація дитини. Лікування у стаціонарі направлене на усунення метаболічних порушень та зневоднення, виведення кетонових тіл. З цією метою внутрішньовенно краплинно вводять інфузійні розчини глюкози та натрію хлориду, антикетогенні розчини (ксиліт), за показами використовують ентеросорбенти, спазмолітичні та протиблювотні засоби.
Матеріал підготувала: доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, к.мед.н. Вікторія Хільчевська.
