Починаючи з 2000 року під егідою ЮНЕСКО щорічно 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.
Ініціатива спрямована на визнання і заохочення використання рідних мов, особливо мов національних меншин. Свято проголошено рішенням 30-ої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО за пропозицією держав-членів організації у листопаді 1999 року в пам’ять про події 1952 року на території сучасної Народної Республіки Бангладеш (до 1971-го – територія Пакистану). Тоді була жорстоко пригнічена акція протесту на захист рідної бенгальської мови, загинули п’ятеро студентів.
Мова – це не тільки засіб спілкування. Вона дає змогу дати визначення культурі, природі, історії, роду людському і його родоводу. На сьогодні, за даними ЮНЕСКО, у світі є більше шести тисяч мов, 95% з яких використовуються у побуті всього у 4% населення планети. Збереження мов, що перебувають під загрозою зникнення, є важливим елементом дбайливого ставлення до всієї різноманітності людських культур і всесвітньої спадщини. Завдяки мові живуть традиції, вона пробуджує інтерес до пізнання світу і сприяє виявленню поваги до нашого минулого і до планети, яку ми населяємо, є елементом, що об’єднує людей незалежно від місця і часу їхнього проживання.
Мова є безпосереднім виразником єдності кожної спільноти. Рідна мова – це безцінний скарб кожної нації і кожної людини зокрема.
Відзначаючи Міжнародний день рідної мови, на кафедрі суспільних наук та українознавства проведено низку заходів. Зокрема, у кожній академічній групі доцентами кафедри Шутак Л.Б., Навчук Г.В.,Ткач А.В. прочитано міні-лекцію на тему: „Мова рідна, слово рідне…”. Студенти медичного факультету №1 (спеціальність „Лікувальна справа” та „Педіатрія”) підготували доповіді на тему „Моя рідна мова”. Серед студентів-іноземців проведено бліц-інтерв’ю на тему: „Розкажи про мову свого роду”.
Кожна мова – це феномен, у якому генетично записані історія і культура народу, це душа нації, той космічний код, що пов’язує покоління. Мова невмируща, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому із ним. У безсмерті мови є й частка безсмертя людини. Саме через мову кожна людина доторкається до безсмертя свого народу.
