Щорічно в жовтні Нобелівський комітет оголошує імена лауреатів найпрестижнішої наукової премії в галузі фізіології та медицини. Цієї нагороди удостоїлися і багато вчених, які займалися дослідженням системи імунітету.
|
Рік присудження Нобелівської премії |
Лауреати з імунології (роки життя) |
Назва відкриття |
|
1901 |
Еміль Адольф фон Берінг (1854-1917) |
Пасивна імунізація проти дифтерії і правця |
|
1905 |
Роберт Кох (1843-1910) |
Шкірна реакція при алергії уповільненого типу |
|
1908 |
Ілля Ілліч Мечников (1845-1916) |
Фагоцитоз, клітинний імунітет |
|
1908 |
Пауль Ерліх (1854-1915) |
Теорія гуморального імунітету (теорія бокових ланцюгів) |
|
1913 |
Шарль Робер Ріше (1850-1935) |
Анафілаксія |
|
1919 |
Жюль Борде (1870-1961) |
Комплемент |
|
1930 |
Карл Ландштейнер (1868-1943) |
Групи крові людини |
|
1960 |
Френк Макфалейн Бернет (1899-1985) |
Клонально-селекційна теорія утворення антитіл |
|
1960 |
Пітер Брайан Медавар (1915-1987) |
Імунологічна толерантність |
|
1972 |
Родні Р. Портер (1917-1985) |
Структура імуноглобулінів |
|
1972 |
Джеральд М. Едельман (1929) |
Амінокислотна послідовність імуноглобулінів |
|
1980 |
Бару Бенацерраф (1920), Жан Досс (1916) і Джорд Д. Снелл (1903) |
Система НLА, Система Н-2, конгенні лінії тварин |
|
1984 |
Нільс К. Ерне (1911-1994), Георг Й. Келлер (1946-1995) і Сезар Мільштейн (1927-2002) |
Одержання моноклональних антитіл та обгрунтування мереживної регуляції імуногенезу |
|
1987 |
Сусуму Тонегава (1939) |
Відкриття генетичної основи різноманітності антитіл |
|
1996 |
Пітер К. Догерті (1940) і Рольф М. Цинкернагель (1944) |
Специфічність клітинно-опосередкованого імунного захисту (явище подвійного розпізнавання) |
|
2001 |
Лілацд Хартуелл (1939), Тімоті Хант (1943), Пол Нерс (1949) |
Дослідження генів та їх продуктів, що контролюють проліферацію клітин |
|
2011 |
Брюс Бойтлер, Жюль Хофманн, Ральф Штайнман |
«Терапевтичні вакцини» |
Матеріал підготував: завідувач кафедри мікробіології та вірусології, проф. Святослав Дейнека.
