Не всі люди серйозно замислюються над місцем фізичної активності та спорту в профілактиці та лікуванні захворювань, хоча відомо, що якість медичної допомоги впливає на стан здоров’я значно в меншій мірі, ніж спосіб життя.
Фізичні навантаження сприяють як здоров’ю в цілому, так і належному функціонуванню імунної системи зокрема, а це, в свою чергу, запобігає як інфекційним, так і неінфекційним хворобам. Фізичну активність розглядають як неспецифічний активатор, модулятор імунітету. Найпершими на фізичні навантаження реагують клітини периферичної крові – нейтрофіли, які є важливим учасниками імунного захисту. Існує навіть термін для цього явища – «лейкоцитоз фізичних вправ». Подальший ефект тренувань пояснюється як прямим, так і опосередкованим (через системи гемостазу, нервову, серцево-судинну, ендокринну) впливом на загальний і місцевий імунітет.
Окрім того, фізична активність та спорт сприяють зниженнню рівня катехоламінів у крові, одночасно підвищюючи рівень ендорфіноподібних (опіоїдних) пептидів, покращуючи сон, травлення і тим самим регулюючи функцію імунної системи та запобігаючи погіршанню стану здоров’я від стресу.
Хотілося б зазначити, що не все однозначно у впливі фізичної активності на імунітет. Багато залежить від сили та тривалості впливу, від кількості та поєднання чинників, а також від стану організму. Фізичне навантаження, оптимальне для конкретної людини, буде імуностимулятором, а значне перенавантаження для тієї самої людини може стати імуносупресором. Для багатьох достатньо буде тривалої ходьби на свіжому повітрі. Але в любому випадку слід знаходити можливість для того, щоб принаймні пробігтися 15-20 хв, або пройтися швидкою ходою. Однак варто розділяти біг і «біганину» (метушню), тому що біг продовжує життя, а «біганина» вкорочує, біг покращує стан імунітету, а «біганина» пригнічує його.
Матеріал підготувала: доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ Галина Коваль
