Жорстоке поводження з дітьми
зустрічаються в різних культурах і в різні часи, існують у всіх шарах суспільства, але виявляються переважно в бідних сім’ях.
Є чотири форми жорстокого поводження з дітьми. Це: фізичне насильство, емоційне(психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насильство.
Фізичне насильство – нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров’ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снотворних, не прописаних лікарем), а також намагання удушити чи втопити дитину.
Емоційне (психічне) насильство – постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям.
Сексуальне насильство чи спокушання – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти з статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також втягнення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.
По-перше, вважається, що в 95% випадків ґвалтівником може бути тільки чоловік. Досліджень відносно злочинності жінок у цій галузі дуже мало. Проте, за існуючою в даний час статистикою, 2% з тих, хто ґвалтує дітей, – жінки. На думку фахівців, їх кількість в реальності більше, оскільки виявити подібні випадки важче, оскільки традиційно жінки знаходяться поряд з дитиною, тому жінкам – насильникам простіше приховати те, що відбувається.
По-друге, вважається, що ґвалтівники належать до людей старшого віку. Проте зазвичай це люди молодші 40 років, 50% з них стають злочинцями в 30 років.
По-третє, існує думка, що сексуальне насильство над дитиною здатен зробити тільки психічно хворий чоловік, проте лише 5% з них страждають психічними розладами або порушеннями поведінки і потягу. По закордонних даних, приблизно в 13 ґвалтівників сформований синдром залежності (алкоголізм і наркоманія) і лише 13 з їх числа чинили насильство в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
Економічне насильство — це ненормований робочий день, невиплата заробітної плата, експлуатація праці дітей.
Статистичні дані та результати наукових досліджень переконливо доводять, що в Україні існує праця дітей у віці до 14 років, який офіційно визнаний межею початку трудової діяльності. Виконуючи некваліфіковану, переважно важну, фізичну роботу, та ще й без офіційного оформлення трудових відносин, діти часто стають жертвами надмірного фізичного і психологічного навантаження, страждають від шкідливих умов праці. Експлуатація дитячої праці негативно відображається на здоров’ї дітей, подальшому їх розвитку, заважає освіті, саме тому зараз гостро постало питання про ліквідацію найгірших форм праці дітей та заборону експлуатації дитячої праці.
Матеріал підготувала: Русіна С.М. – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. Савенка С.М.
