Функціональні захворювання кишечника (ФЗК) – актуальна проблема сучасної дитячої гастроентерології. Це зумовлено поширеністю цієї патології не тільки в Україні, а й в усьому світі (за даними різних авторів, від 5 до 15 %), а також її негативним впливом на якість життя хворих.
Діагностика ФЗК у дітей, так само як і у дорослих, базується на основі клінічної симптоматики, що відповідає Римським критеріям. Отже, діагноз ФЗК можна встановити на основі лише скарг хворого без проведення додаткових економічно витратних інструментальних досліджень, але за умови відсутності у пацієнтів симптомів тривоги (ознак органічної патології).
Уперше критерії діагностики функціональних захворювань (ФЗ) шлунково-кишкового тракту (ШКТ) були розроблені в 1988 році на Міжнародній робочій нараді в Римі (Римські критерії I). Після цього вони доповнювались, і з 1999 року гастроентерологи використовували Римські критерії II. Згодом, базуючись на клінічному досвіді та огляді літератури, Римські критерії II еволюціонували у 2006 році в Римські критерії III, які ми використовуємо й досі.
Згідно з Римськими критеріями III, до ФЗК належать: синдром подразненого кишечника (СПК), функціональне здуття, функціональний запор, функціональна діарея та ФЗК невстановленого походження. При діагностиці цих захворювань ураховують тривалість захворювання (щонайменше 6 місяців), а також наявність у хворого специфічних скарг протягом більш як 3 доби на місяць за останні 3 місяці.
Утім загальноприйнятої класифікації ФЗК у дітей не існує. На підставі Римських критеріїв III Міжнародною робочою групою в Лос-Анджелесі була запропонована класифікація функціональних захворювань у дітей, що складалась із двох розділів. Однак ФЗК, згідно з цією класифікацією, не було виділено окремою групою.
Питання щодо поширеності та диференціальної діагностики ФЗК у дітей із використанням Римських критеріїв III в Україні й сьогодні є дискутабельними та недостатньо вирішеними.
Діагностика ФЗК згідно Римських критеріїв
Синдром подразненого кишечника.
СПК діагностують при рецидивуючому абдомінальному болю або дискомфорті (неприємному відчутті у животі, що не можна описати як больове) понад 3 доби на місяць протягом останніх 3 місяців, який асоціюється з двома або трьома такими скаргами: поліпшення самопочуття після дефекації; погіршення самопочуття асоціювалось зі зміною частоти або зі зміною форми випорожнень. До критеріїв, що також підтверджують СПК (але не є діагностичними), зараховують патологічну частоту та форму випорожнень, натужування під час дефекації, імперативні позиви на дефекацію чи відчуття неповного спорожнення кишечника, поява слизу у фекаліях, здуття.
Функціональне здуття.
Ознаки, згідно з Римськими критеріями, обов’язково повинні містити:
1. Рецидивуюче відчуття здуття в абдомінальній ділянці або видиме розтягнення впродовж не менше 3 діб на місяць щонайменше останні 3 місяці.
2. Недостатність критеріїв для діагностування функціональної диспепсії, СПК або інших функціональних гастроінтестинальних захворювань.
Функціональний запор.
Діагностичними критеріями функціонального запору є два або більше з нижче наведених:
1. Натужування понад 25 % часу акту дефекації.
2. Твердий, або овечий, кал у 25 % фекалій.
3. Відчуття неповного спорожнення під час не менш як у 25 % дефекацій.
4. Відчуття аноректальної обструкції/перешкоди не менш як у 25 % дефекацій.
5. Мануальна допомога для полегшення акту дефекації не менше ніж у 25 % дефекацій (пальцева евакуація фекалій, підтримка тазового дна).
6. До 3 дефекацій на тиждень. При цьому самостійне спорожнення кишечника спостерігається дуже рідко без проносних. Критерії діагностики СПК відсутні.
Функціональна діарея.
Діагностика на сьогодні являє певні труднощі. Критерії функціональної діареї – наявність у хворого кашкоподібних або водянистих фекалій (без абдомінального болю або дискомфорту), що становлять більш як 75 % калових мас. Утім диференціювати її з СПК Д досить складно. Вельми часто таких дітей госпіталізують в інфекційні лікарні з діагнозом гострого гастроентериту.
Невизначена функціональна хвороба кишечника.
Діагностичними критеріями невизначеної функціональної хвороби кишечника є кишкові симптоми, не пов’язані з органічною патологією, що не відповідають жодній із розглянутих вище категорій функціональної патології кишечника.
Матеріал підготувала: Ганна Боднар, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики
