Краса абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини… – писав американський письменник Джек Лондон.
Жіноча краса через все існування людини була і до сьогодення вона залишається невід’ємною. Століттями і віками люди створювали для себе ідеал жіночої краси. У кожній країні і в різний час створювався індивідуальний ідеал жінки. Це питання часто різнилося і водночас повністю суперечило одне одному.
Перший хто придумав форми « 90-60-90» був Леонардо да Вінчі, який математичним шляхом підрахував і обчислив форми, якими повинна володіти ідеальна жінка. За зразок було взято статую Венери. Епохами створювались різні ідеали жіночої краси, так як враховувались правління, побут, релігія та ін.
В Давньому Єгипті у моді була піднесеність і витонченість жінок. На голову одягалися пишні і високі перуки, а очі яскраво підкреслювалися спеціальної сурмою. Гарними вважалися тонкі риси обличчя з мигдалеподібними очима. Ідеал жіночої краси до прикладу в Стародавній Греції стало початком сучасним канонам жіночої краси. Саме по скульптурам стародавніх греків в епоху Відродження створювалися нові скульптури. Фізичні параметри трохи змінилися, але в більшості залишилися незачепленими. Ідеальною була жінка, що володіє злегка округлими плавними формами.
В епоху Відродження цінувалася біла аристократична шкіра і високий лоб, канони краси були наближені до іконописних. Зображення людини в мистецтві як мальовничому, так і літературному було дуже популярно в цю епоху. Незліченна кількість художників і скульпторів прагнули увічнити жіночу і чоловічу досконалість у своїх творіннях.
У стародавній Японії жінки густо білили шкіру і густим чорним фарбували брови. У східних країнах жінки повинні були бути мініатюрними, важливо було що б і розмір ноги був якомога менше. Для цього навіть жінки носили спеціальне стягуюче взуття, що не давало змогу нозі рости. З метою привнесення у вигляд драматизму малювалася порцелянова блідість і іноді поверх — гарячковий рум’янець, очі густо підводилися і розфарбовувалися тінями для вік, тонко заламувалися підфарбовані і обскубані брови, шиї оберталися багатошаровим перловим намистом. Але довго це не продовжувалося.
Після Другої світової війни жіноча худорлявість чоловіків не те що не приваблювала, вона їх жахала. Страх перед нездоров’ям і недоїданням, що в Радянському Союзі, що в усьому іншому світі, призвів до того, що знову увійшли в моду жінки в тілі. Мерілін Монро – американська кіноактриса, співачка, модель, секс-символ 1950-х років стала на той час еталоном жіночої краси… Її тіло, повадки, роль жінки приваблювало не тільки тамтешніх чоловіків, вона з часом підкорила своєю красою увесь світ.
У 20 столітті в моду прийшла велика штучність – аристократичність, витонченість, блідість шкіри. Жінки носили складні зачіски, затягували торс у вузькі корсети. Жінка порівнювалася з породистим конем. Натуральність і природність свідчили про низьке походження жінки. Зараз вся індустрія жіночої краси прагне до продовження юності. У моді юні стрункі красиві дівчата, чиї параметри наближені до 90-60-90. Велика увага приділяється особистості – талантам, комунікативним навичкам, почуттю стилю. Стиль змінюється і враховувати його обов’язково.
Сьогодні у різних країнах еталон жіночої краси змінюється так швидко, що його неможливо відслідкувати.
Чим більше вивчають канони жіночої краси, тим більше стає невідомо, що таке краса взагалі. Сьогодні вирують і передують новітні технології пластичної хірургії, тому наблизитись до ідеалу нескладно, але до якого? Ідеал, як такий, і не існує. Гарна жінка і є ідеалом, і краса її не залежить від певних параметрів, вона підкреслює її індивідуальність. Замість того, щоби змінювати свою нестандартну зовнішність на догоду моді, можна змінити моду за допомогою своєю зовнішності. Тому, в нас час кожна жінка має можливість стати ідеалом не тільки для обранця… А й покорити своєю красою увесь світ.
Матеріал підготувала асистент кафедри мікробіології та вірусології Валентина Попович
