• Українська
  • English
Небезпека гіпертермії у дитини
Небезпека гіпертермії у дитини

Небезпека гіпертермії у дитини

Найчастіше нездужання у дітей – підвищення температури, яке може бути зумовлено декількома причинами, зокрема перегріванням (малюків) та інфекційними захворюваннями.

Дитина народжується з недосконалою системою терморегуляції, її становлення проходить протягом перших трьох місяців життя. Тому, з народження до трьох місяців температура тіла дитини залежить від температури зовнішнього середовища, тобто, гіпертермія може з’явитися при перегріві дитини, або при високій температурі повітря в приміщенні.

Отже, виявивши високу температуру у дитини цього віку, перш за все необхідно виявити чинник її перегріву та усунути його.

В першу чергу потрібно зняти зайвий одяг з дитини, дати її попити кип’яченої води, і через деякий час знову вимірювати температуру тіла. Після таких дій температура тіла малюка, як правило, виявляється нормальною, або незначно підвищеною. Якщо ж температура тіла не знизилася, то необхідно виявити інші причини виникнення гіпертермії у немовляти.

У вечірні години, особливо після годування, яке для малої дитини є значним фізичним навантаженням, може спостерігатися незначне підвищення температури: трохи більше 37°С. У цьому випадку немає необхідності в будь-якому втручанні. Упродовж години температура тіла самостійно нормалізується. Схожа ситуація можлива у малюків після перенесеного респіраторно вірусного захворювання. Температура 37,1-37,5°С може триматися кілька тижнів або й місяців. Це відбувається внаслідок розладу центру терморегуляції та минає самостійно.

Слід пам’ятати, що наявність лихоманки у дітей дає змогу батькам запідозрити занедужання дитини.

При підвищеній температурі тіла відбувається стимуляція імунної систему та починають вироблятися речовини, які мають антивірусні властивості (наприклад, інтерферон). Водночас, тривала лихоманка дозволяє своєчасно запідозрити ускладнення захворювання та призначити необхідне лікування. Тому не слід одразу намагатися знизити температуру. Якщо температура тіла не перевищує 38,5°С, а загальний стан дитини задовільний, не варто давати жарознижувальні засоби. Коли ж дитина скаржиться на погане самопочуття, наявні ознаки інтоксикації, підвищена судомна готовність – необхідно застосовувати жарознижуючі препарати.

Гіпертермія є додатковим симптомом, який залежить від основного захворювання.

Коли підвищення температури тіла дитини супроводжується ознаками інтоксикації (відмова від їжі, пиття, надмірна сонливість дитини) батькам терміново необхідно звернутись за допомогою до лікаря.

«Золотим стандартом» для зниження температури тіла у дітей є парацетамол. Відомими його аналогами є ефералган та панадол. Після прийому зазначених вище препаратів, а саме оральних форм медикаментів (таблетки, сироп) зниження гіпертермії на 1-1,5°С відбувається через 30-60 хвилин. Високоефективним засобом є також ібупрофен.

Однак, не слід зловживати нестероїдними протизапальними препаратами, оскільки вони мають чимало побічних ефектів. Так, при частому використанні даних препаратів висока ймовірність виникнення симптоми ураження верхніх і нижніх відділів травного тракту (більше 10 %); гіперчутливість (кропив’янка) – від 1 до 4 % пацієнтів.

Саме тому застосовувати ібуфен та його аналоги необхідно строго за схемою представленою в інструкції уникаючи перевищення доз та частоти вживання.

Необхідно зазначити, що застосування аспірину у дітей з метою зниження температури недопустимо. Серйозним ускладненням його прийому може бути синдром Рея, при якому дитина непритомніє та може впасти в коматозний стан, що в 60-70% випадків може закінчитися смертю.

Насамкінець, хотілося б застерегти батьків від самостійного лікування дитини з гіпертермією (без припису лікаря), адже немотивоване використання певних медикаментів може приховати справжнє захворювання Вашої дитини, що значно ускладнить роботу медиків та може призвести до несвоєчасного встановлення правильного діагнозу та призначення необхідної терапії.

Матеріал підготували: Професор кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, БДМУ, д.мед.н. О.К. Колоскова та доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, БДМУ, к.мед.н. Марусик У.І.

Корисно знати