За даними Комітету з профілактики раку ВООЗ біля 90% розвитку усіх пухлин у людини пов’язано із впливом зовнішніх факторів, а решта 10% залежать від генетичних факторів та вірусів. Хоча це досить спірне питання.
Більше 4-х родин вірусів в світі асоційовано з розвитком 25% нових випадків злоякісних пухлин у людини. Частота зустрічання пухлин, пов’язаних з вірусами на різних континентах не однакова, як неоднакова вона у дорослих і дітей. Більшість онкогенних вірусів має певну тропність та життєвий цикл, знання яких може бути важливим для попередження розвитку пухлин.
Вірус Т-клітинної лейкемії людини (HTLV-1) є ретровірусом. HTLV-1 інфекція є ендемічною в Японії. Інфікування Т-клітин, очевидно, найчастіше відбувається під час вагітності матері, але лейкемія не виявляється у дитини одразу, а лише через 20-30 років і не у всіх.
Вірус гепатиту В (НВV) також може передається від матері до дитини, черезе кров чи статево. У 90% випадків діти, інфіковані в неонатальному періоді залишаються інфікованими на все життя. Хронічна інфекція сприяє не лише схильності до гепатиту, цирозу, а й іноді до гепатоцелюлярної канцероми. Проте частота розвитку цього раку більша там і у тих, хто контактує з іншими асоційованими з цим вірусом чинниками (афлотоксин, алкоголь і ін.), де є ендемічна малярія, а також інфікування дельтавірусом (HDV). Найчастіше це вид карценоми зустрічається в Центральній Африці, на Тайвані і в Китаї. Вважають, що в світі з НВV вірусом асоційовано 0,5-1 млн. нових випадків раку печінки на рік.
Папіломавірус людини (НРV) – виділено близько 50 типів, з них три типи (16, 18 і 31) найчастіше є причинною чи асоціюються з урогенітальним раком. НРV переважно інфікує епітеліалій, приводячи до утворення латентних, а потім пізніх вірусних генів, приводячи клітину господаря спочатку до проліферації, а потім до втрати її диференціювання. Більшість папіломавірусів, що пов’язані з раком шийки матки, передаються статевим шляхом. Цим зумовлена залежність високої частоти цих форм раку у осіб, що мають багато статевих партнерів. Латентний період після інфікування до розвитку раку можу складати 10-30 років.
В більшості своїй для виникнення раку окрім вірусної інфекції потрібна дія інших чинників зовнішнього середовища, а також і організму людини. Очевидно, що експресія вірусних генів (HTLV-1, HВV, EBV і HPV) може тривало зберігати клітинний тип людини, з якою вони асоційовані як канцерогени. Вважається, що для переходу клітини із стадії промоції в стадію прогресії необхідно як мінімум 2 онкогени (один із яких може бути вірус).
Герпес-віруси, зокрема вірус Епштейна-Барр (EBV) – інфікує як В-лімфоцити, так і епітеліальні клітини. Вірус EBV може передаватися зі слиною носія орально (хвороба поцілунків), при статевих контактах і пологах. Вірус Епштейна-Барр асоціюють із розвитком злоякісних пухлин лімфатичних вузлів (лімфомою Беркітта) у дітей та раком носоглотки у дорослих (40-50-річному віці, хоча інфіковання відбувається ще в дитинстві), а також саркоми Капоші у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.
Інформацію підготував доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.
