Бажання стимулювати («підняти», «підвищити», «покращити») імунітет з’являється майже у кожного, хто стикається з хворобою чи то у себе, чи у свого малюка.
Та чи потрібно цілеспрямовано втручатися в роботу надзвичайно складних систем організму? Імунітет – це система організму, що забезпечує захист від усього чужорідного. Імунітет – це система балансу розпізнавання «свій-чужий», «шкідливий-нешкідливий» і якщо бездумно та безрозбірливо грубо втручатися у цей баланс можна отримати вкрай негативні наслідки.
У кого ж таки імунітет «низький»? Можна виділити кілька категорій дітей:
– діти із справжніми вродженими імунодефіцитами – результатами генетичних помилок, внаслідок яких організм не може захищатися від збудників хвороб. І це не 5-6 разів за рік ГРЗ! Це тяжкі бактеріальні інфекції в перший рік життя (наприклад повторні запалення легень – пневмонії, рецидивувальні запалення вуха – отити), гнійні ускладнення, які потребують тривалого лікування.
– діти з ВІЛ-інфекцією (водночас на тлі специфічного лікуванню ВІЛ можна жити звичайним життям, народжувати дітей, і т.д.).
– якщо дитина отримує або отримувала імуносуресивне (пригнічуюче імунітет) лікування (при пухлинах, пересадці органів, деяких тяжких захворюваннях, наприклад, ревматоїдний артрит).
От саме у цих категорій дітей на тлі реального імунодефіциту організм стає беззахисним перед будь-якими мікробами, вірусами, паразитами. І навіть нешкідливі і умовно-нешкідливі мікроорганізми, що живуть у нас і на нас завжди, можуть у таких умовах викликати безліч серйозних проблем.
Більшість же дітей у ці категорії не входять, тому питання справжнього імунодефіциту є більше навіюванням, ніж реальністю. Проте малюки все ж хворіють, до того ж інколи частіше, ніж «передбачали» батьки та родичі. Чому так відбувається можна зрозуміти, усвідомивши, як же працює імунна система дитини?
Як працює імунна система дитини
До шести місяців у малюка зберігається імунітет, отриманий внутрішньоутробно від матері. А якщо він знаходиться на грудному вигодовуванні, то має додаткову потужну імунну підтримку: з молозивом та молоком йому передаються чинники захисту, які мама набула впродовж життя після перенесених захворювань або ефективної вакцинації, – антитіла. Діти в цьому віці хворіють рідко, джерелами хвороботворних агентів є, здебільшого, батьки та близьке оточення, що контактує з малюком. Сприяючим фактором захворювання тут стає дефекти догляду за дитиною.
З моменту введення прикорму і переходу на дитяче харчування дитина стає вразливою. Особливо сильного агресивного впливу імунна система дитини зазнає, коли малюк потрапляє в дитячий садок, де ризик зараження інфекцією підвищений. У цей період малюки хворіють значно частіше, і часто одна хвороба змінює іншу. Тут переживати не варто, це зовсім не означає, що в дитини «поганий» імунітет, просто вона зустрічається з новими вірусами і бактеріями – це необхідний етап у становленні набутого імунітету.
Зазвичай дитина без імунодефіциту хворіє до 6-8 разів на рік (найчастіше це респіраторні інфекції), а інколи й ще частіше.
Ще одне питання, тісно пов’язане із імунною системою, – щеплення.
Слід розуміти, що вакцинація – точковий, прицільний захист від певних збудників найбільш небезпечних захворювань (дифтерія, поліомієліт, правець, кашлюк, туберкульоз тощо) у визначені вікові періоди, а не безрозбірлива та безконтрольна тотальна стимуляція захисних сил, що відбувається під впливом рекламної кампанії імуностимулювальних ліків.
Інколи виникає парадокс: бажаючи захистити дитини, батьки налякані антивакцинальною кампанією, відмовляються від щеплень та одночасно шукають «золоту імуностимулювальну пігулку». Одразу, запобігаючи напереред, слід визнати, що такої не існує. Справжні імунотропні препарати показані лише дітям із наведених раніше категорій із справжніми імунодефіцитними станами. А у частини препаратів, що пропонується рекламними роликами, імуностимулювальний ефект взагалі недоведений. А при наявності такого ефекту у решти т.зв. «імуномодуляторів», безрозбірливе використання вказаних ліків у дитячому віці є невиправданим.
Чим же небезпечна стимуляція імунітету?
Якщо імунна система активувалась і не змогла сама себе вчасно зупинити, можуть виникнути помилки в розпізнаванні «свій-чужий» і активація імунної системи проти «свого» зумовить розвиток автоімунних захворювань. Як наслідок лікування автоімунних захворювань – це тепер уже придушення імунної відповіді і/або заміщення функції знищеного органу/тканини.
Неспецифічна невибіркова стимуляція імунних клітин може простимулювати клітини, які повинні бути в неактивному «сплячому» стані, – це може сприяти розвитку лімфопроліферативних захворювань і, навіть, розвитку пухлинних процесів.
Помилки в оцінці «нешкідливий-шкідливий» при розпізнаванні хвороботворного агенту можуть призвести до формування «збочення» імунітету – розвитку алергійних станів.
Як же все таки можна допомогти малюку та його імунній системі?
Відповідь нескладна, але потребує часу і зусиль. Дотримання режиму повноцінного сну, здорове вітамінізоване природними вітамінами харчування, фізична рухова активність, прогулянки на свіжому повітрі, насамкінець – загартовування, – звучить досить банально, проте дієво і без побічних ефектів. Також слід розуміти, що після перенесеного захворювання дитину на кілька тижнів слід обмежити від зайвих контактів – уникати місць масового скупчення людей, зокрема у переповненому громадському транспорті, кінотеатрі, цирку тощо. Імунна система відновиться самостійно без зайвих зовнішніх втручань, адже резерви дитячого організму дозволяють їй це зробити без негативних наслідків стимуляції та активації.
Матеріал підготував доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, лікар-інфекціоніст дитячий Микола Гарас
