5 вересня у всьому світі оголошено Міжнародним днем благодійності.
З цієї нагоди студенти І курсу Буковинського державного медичного університету разом із викладачами кафедри медичної біології та генетики доцентом Юлією Ломакіною, асистентами Мар’яною Кривчанською та Катериною Власовою відвідали Обласний спеціалізований будинок дитини по вул. Щербанюка, 2 з приємними дитячими подарунками, фруктами та солодощами. «Кожен з нас зробив для себе висновок, що творити добрі безкорисливі справи, чинити милосердя тим, хто потребує цього особливо – це і є джерелом нових позитивних емоцій у житті. Хочеться, щоб благодійність стала покликом душі і серця, а не необхідністю,» – діляться враженнями від візиту першокурсники університету.
Саме благодійність є одним із основних виявом гуманності. Нині про благодійність думає, якщо не говорить чи не кожен, проте, мало хто розмірковує над сутністю цієї справи, окрім очевидної поваги в очах соціуму.
Історія благодійності
Ідея зародження благодійності своїм корінням сягає початку епохи Античності. Саме в цей час в Римській державі популярності набуває меценатство. Особливо прославився в цьому ремеслі Гай Цільній Меценат – державний діяч, «покровитель» поетів, митців, який вчиняв доброчинні жести лише з однією метою – прославлення себе у творчості останніх.
Початком благодійної діяльності у Київській Русі прийнято вважати 988 р. – дату хрещення Русі на чолі із князем Володимиром, який офіційно зобов’язав духовенство займатися громадським піклуванням, визначивши десятину на утримання монастирів, церков, богаділень і лікарень. Продовжував «благочинний шлях» Володимира Великого і його наступник Ярослав Мудрий, який окрім особистої участі в будівництві шкіл для сиріт, формально затвердив благодійництво, шляхом внесення до Церковного та Земського статутів спеціальних розділів, присвячених благодійності. Активно створювалися історично помітні та важливі заклади освіти, що істотно змінили саме розуміння благодійності, як такої в Україні. Йдеться про відкриття Острозької та Києво-Могилянської академій. Для яких княгині Гальшка Острозька та Гальшка Гулевичівна пожертвували чи не все своє майно. Все це говорить про неабияку історичну платформу формування благодійництва в Україні.
Благодійність дуже поширена і в медичній сфері. І кожен медичний працівник у першу чергу є філантропом ((від грец. Φιλ?ω – «любити» і νθρωπος – «людина» особа, яка проявляє любов до людей, доброзичливе ставлення до людини взагалі, благодійність, жертвування своїм часом, грошима, репутацією задля благочинності та ін.).
Благодійність на Буковині
В Буковинському краї ще 25 червня 1908 року на честь святкування 500-річчя від дня першої згадки про Чернівці та на честь 60-річчя правління Цісаря Франца Йосифа І магістрат Чернівців вирішив внести 300 тисяч крон на будівництво дитячого шпиталю, який би відповідав сучасним на ті часи вимогам. Ще 500 тисяч крон на заснування лікарні пожертвував доктор Герман фон Фішер, який довго виношував ідею збудувати лікарню для дітей. Бургомістр Чернівців барон Фелікс фон Фюрт урочисто відкрив пам’ятник на території міської дитячої лікарні. Пам’ятник милосердю, який отримав назву “Каритська група” разом із готичною будівлею дитячої лікарні довгі роки, поруч із ратушею, університетом та драмтеатром, були візитною карткою міста Чернівців.
Значна кількість фондів та благодійних організацій функціонує на допомогу потребуючим. І можна виділити Українську Біржу Благодійності – це перша в Україні незалежна загальнонаціональна соціальна інфраструктура онлайн-благодійності, працівники якої з’єднують тих, хто хоче допомогти, з тими, кому потрібна така допомога.
На Буковині благодійність розвинена та успішно функціонує у різноманітних сферах людської діяльності, таких як культура, мистецтво, охорона здоров’я, спорт і фізична культура, наука і наукові дослідження, сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, соціальний захист, екологія, охорона довкілля та захист тварин та ін. Більше 20-ти благодійних організацій активно залучаються у проведення різноманітних акції на Буковині.
Найпоширеніші в Україні медичні благодійні фонди
Салюс – фонд заснований групою лікарів на Західній Україні;
Серце до серця – Всеукраїнський благодійний фонд, який займається збором благодійних коштів для закупівлі медичного обладнання для дитячих лікувальних закладів;
Ти – Ангел – допомога дітям-інвалідам, програми реабілітації для дітей-інвалідів, а також тяжко хворих дітей України;
«Вітрило надії» – благодійний фонд допомоги дітям, які страждають онкозахворюваннями – знаходиться в Одесі;
благодійний фонд «Анти-СНІД» діє у Полтаві;
«Червона стрічка» – благодійний фонд допомоги ВІЧ-інфікованим та хворим СНІДом – м.Харків;
Благодійний фонд «Дитяча Лікарня майбутнього» – м. Київ;
«Радість дитинства – вільні рухи» – м.Київ;
Благодійний фонд ім. Роберта Коха – м. Мукачево та м. Дніпродзержинськ.
Важливою формою допомоги суспільству залишається волонтерство в зоні АТО. Минулого року найбільше коштів від українців було пожертвувано для військових із зони АТО. Зараз люди найчастіше жертвують для дітей та інвалідів. Найменше співчуття у людей викликають бездомні, хоча за неофіційною статистикою їх тільки в Києві нараховується щонайменше 20000.
За допомогою благодійності вирішуються такі важливі соціальні функції, як збереження, відтворення та розвиток суспільства. Благодійність починається ще у родинному колі, коли батьки своїм прикладом показують небайдужість до проблем інших людей. Надалі благодійні вчинки в учнях розвиває школа.
Інформацію підготували: професор, завідувач кафедри медичної біології та генетики Роман Булик та доцент Юлія Ломакіна
