Інфекції дихальних шляхів залишаються основною причиною захворюваності та смертності від інфекційних захворювань в усьому світі. До кінця грудня 2019 року лише три патогени фігурували в списку пріоритетних проєктів ВООЗ для досліджень та розробок: коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS) (SARS-CoV), коронавірус респіраторного синдрому Близького Сходу (MERS) (MERS-CoV) та мікобактерії туберкульозу.
У січні 2020 року SARS-CoV-2, який є причиною COVID-19, було додано до списку пріоритетів. З того часу SARS-CoV-2, що поширився за межі Китаю на всі континенти, спричинює не тільки смерть та економічні кризи, а й викликає значне занепокоєння серед національних, регіональних та міжнародних спільнот.
Оцінка потенційного впливу реагування на COVID-19 у країнах з високим тягарем туберкульозу показала, що коронавірусна інфекція обійшла всі інші проблеми охорони здоров’я і стала ключовою у всьому світі, зберігає тенденцію до поширення, зокрема і в країнах з високим тягарем ТБ, до яких належить і Україна.
COVID-19 може прискорити активацію латентного туберкульозу. За даними ВООЗ, латентна туберкульозна інфекція уже уражує чверть населення світу. Якщо новий коронавірус активує значну частку цих сплячих інфекцій, це може серйозно порушити глобальну ситуацію в галузі не тільки охорони здоров’я, а й економіки у цілому. SARS-CoV-2 спричинює тимчасовий імунодепресивний ефект, унаслідок чого латентно-персистуючі бактеріальні інфекції оживають.
Чи є в людей з ТБ підвищений ризик зараження COVID-19?
Хоча досвід щодо зараження COVID-19 хворими на туберкульоз залишається обмеженим, передбачається, що люди, які страждають як на туберкульоз, так і на COVID-19, можуть мати гірші результати лікування, особливо якщо лікування туберкульозу перервано. Літній вік, цукровий діабет та хронічна обструктивна хвороба легень пов’язані з більш серйозним перебігом COVID-19 і також є факторами ризику гіршого прогнозу у пацієнтів з туберкульозом. Хворі на туберкульоз повинні вживати заходів щодо безпеки, які рекомендують офіційно МОЗ, щоб захиститися від COVID-19 та продовжувати лікування ТБ, як це передбачено клінічними настановами.
У людей, хворих на COVID-19 і ТБ, спостерігаються подібні симптоми, такі як кашель, лихоманка, пітливість та утруднене дихання. Обидва захворювання уражують переважно легені, і хоча обидва біологічні агенти передаються переважно при тісному контакті, інкубаційний період при ТБ триваліший, часто з повільним початком.
Чи однаково поширюються COVID-19 і ТБ?
Хоча як туберкульоз, так і COVID-19 поширюються при тісному контакті між людьми, точний спосіб передачі різниться, що пояснює деякі відмінності в заходах боротьби з інфекцією для пом’якшення цих двох станів. Мікобактерії ТБ залишаються завислими в повітрі в ядрах крапель протягом кількох годин після того, як хворий на ТБ кашляє, чхає, кричить або співає, а люди, які їх вдихають, можуть заразитися. Розмір ядер цих крапель є ключовим фактором, що визначає їхню інфекційність. Їхня концентрація зменшується при вентиляції та впливі прямих сонячних променів.
Передача COVID-19 переважно пояснюється прямим вдиханням крапель, які виділяються хворим на COVID-19 (люди можуть бути інфікованими до того, як клінічні особливості стануть очевидними). Краплі, що утворюються при кашлі, чханні, видиху та розмові, можуть потрапляти на предмети та поверхні, а контактні особи можуть заразитися COVID-19, торкаючись їх, а потім торкаючись очей, носа або рота. Отже, миття рук, на додаток до засобів захисту органів дихання, є важливим для контролю за поширенням COVID-19.
Проблема стигматизації та дискримінації.
Проблема стигматизації та дискримінації загострюється під час пандемії. Пандемія COVID-19 спровокувала соціальну стигму та дискримінаційну поведінку щодо людей певного етнічного походження, а також усіх, хто, як вважається, контактував з вірусом. Стигма може підірвати соціальну згуртованість та швидку соціальну ізоляцію груп, що може сприяти ситуації, коли вірус та ТБ частіше поширюються.
Це може схиляти людей приховувати хворобу, щоб уникнути дискримінації; не дозволяти людям негайно звертатися по медичну допомогу; відштовхувати їх від моделі здорової поведінки.
Стигма та страх навколо таких інфекційних захворювань, як ТБ, перешкоджають адекватному реагуванню системи ОЗ. Що працює, так це зміцнення довіри до надійних медичних служб та порад, прояв співпереживання з постраждалими, розуміння самої хвороби та вжиття ефективних практичних заходів, щоб люди могли допомогти захистити себе та своїх близьких. Уряди, громадяни, засоби масової інформації відіграють важливу роль у запобіганні стигмі та її припиненні. Ми всі повинні бути вдумливими, спілкуючись у соціальних мережах та на інших Інтернет-плат- формах, демонструючи толерантність та підтримувальну поведінку пацієнтам як з COVID-19, так і з іншими хворобами, такими як ТБ.
Матеріал підготувала завідувачка кафедри
фтизіатрії та пульмонології, професорка Лілія ТОДОРІКО.
