• Українська
  • English
Нефрологічні аспекти артеріальної гіпертензії в дітей та підлітків
Нефрологічні аспекти артеріальної гіпертензії в дітей та підлітків

Нефрологічні аспекти артеріальної гіпертензії в дітей та підлітків

ФАХІВЕЦЬ БДМУ ІНФОРМУЄ. Артеріальна гіпертензія – одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини у світі. На сьогоднішній день проблему поширеності цієї хвороби серед населення пов’язують із станом здоров’я дітей та підлітків, що зумовлено негативною тенденцією щодо її поширеності в дитячій популяції.

Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, – це постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск. Первинна гіпертензія – самостійне захворювання, при якому основним клінічним симптомом є підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення (з невідомих причин). Вторинна гіпертензія (симптоматична) – це артеріальна гіпертензія з відомих причин (патологічні процеси в різних органах та системах).

Лабільна артеріальна гіпертензія – стадія первинної АГ, яка характеризується нестійким підвищенням систолічного артеріального тиску, переважно в денний час.

Стабільна артеріальна гіпертензія – стійке підвищення систолічного артеріального тиску та інколи діастолічного у денний та часто і в нічний час.

Гіпертонічна хвороба – захворювання, що характеризується періодичним або стійким підвищенням систолічного, інколи діастолічного тиску, виникає на фоні надмірної активності симпатоадреналової і (або) ренін-ангіотензин-альдостеронової систем, ендотеліальної дисфункції і призводить до гіпертензивного ураження органів мішеней (серце, нирки, судини головного мозку, судини сітківки ока).

Питання поширеності первинної та вторинної артеріальної гіпертензії в дитячій популяції на сьогодні є дискусійним. Суттєві коливання даних показників за результатами вітчизняних та зарубіжних науковців можна пояснити не тільки віком дитини, статтю чи зростом, вагомими чинниками можуть виступати: етнічні, кліматогеографічні особливості регіону, урбаністичні фактори проживання та наявності супутньої патології – “фонових станів”.

Згідно вітчизняних джерел поширеність артеріальної гіпертензії серед дітей в Україні коливається від 8,8 до 28,35%. За даними зарубіжних науковців цей відсоток коливається 11-35% для первинної та до 65% вторинної артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків.

Причини вторинної артеріальної гіпертензії

Вторинна АГ, переважно, зумовлена захворюваннями нирок та їх судин, коарктацією аорти та ендокринними захворюваннями. Близько 70% всіх вторинних гіпертензій у дітей викликані захворюваннями паренхіми нирок, 10% – судинними захворюваннями.

До ятрогенних чинників, що сприяють підвищенню артеріальної гіпертензії, насамперед слід віднести прийом медикаментів, зокрема стероїдів (в тому числі контрацептивів у дівчат-підлітків), нестероїдних протизапальних препаратів, цитостатиків, тривалий прийом судинозвужувальних препаратів.

Серед методів дослідження у діагностиці артеріальної гіпертензії найважливішим є коректне визначення артеріального тиску та коректна інтерпретація результатів обстеження.

tablycaРозміри манжетки для вимірювання артеріального тиску у дітей різних вікових груп

На сьогоднішній день для оцінки рівня артеріального тиску використовуються методи разового “офісного” вимірювання, самостійного “домашнього” вимірювання та метод оцінки добового ритму тиску. Останній метод, у порівнянні із вище зазначеними класичними методами, є діагностично чутливішим та прогностично значущим для виявлення артеріальної гіпертензії серед осіб із потенційними чинниками ризику.

Симптоми артеріальної гіпертензії

Клінічні симптоми, що можуть вказувати на наявність хвороби, різняться залежно від віку дитини. У дітей до трьох років артеріальна гіпертензія може супроводжуватися слабкістю, судомами, роздратованістю або пригніченістю, респіраторними та серцевими порушеннями. Старші діти, частіше зі шкільного віку та підлітки, скаржаться на головний біль, тимчасове порушення зору.

Обтяжений сімейний анамнез щодо гіпертензії, наявність інших чинників ризику (травма центральної нервової системи, захворювання нирок, цукровий діабет (метаболічний синдром), надмірна маса тіла/ожиріння) є важливими анамнестичними даними у визначенні захворювання.

Одним із головних завдань у діагностиці є диференціальний діагноз, що дозволяє виключити вторинний характер гіпертензії. У класифікації артеріальної гіпертензії ниркового ґенезу виділяють ренопаренхімну та реноваскулярну артеріальну гіпертензію.

Ренопаренхімна гіпертензія

Розвивається внаслідок захворювань нирок (гломерулонефриту, рідше – пієлонефриту, дисплазії нирок). Практично всі захворювання нирок і сечових шляхів, окрім гломерулонефриту, здатні зумовити гіпертензію тільки при ускладненні пієлонефритом. Винятком є лише деякі аномалії нирок (гіпоплазія, подвоєння, деякі кісти), що можуть спричинити гіпертензію й без пієлонефриту.

Гіпертензія спостерігається при хронічному пієлонефриті з латентним перебігом, іноді зі стертою клінікою (гіпертензивна форма). При гломерулонефриті гіпертензія розвивається переважно при проліферативно-склеротичній, рідше – при мембранозній формі захворювання. АГ можуть спричинити амілоїдоз нирок, нефротичний синдром, колагенозна нефропатія та ін., тому за відомого анамнезу хвороби не виникає труднощів у її верифікації. Реноваскулярна гіпертензія виникає внаслідок стенозу судин нирок (вродженого або набутого ґенезу) або розвитку фібромускулярної дисплазії, що частіше розвивається в осіб жіночої статі.

Ще одним станом, що супроводжується артеріальною гіпертензією, є вегето-судинна дистонія. Її розвиток зумовлений функціональним “дозріванням” ренін-ангіотензин-альдостеронової системи дитини.

Результати спостережень за перебігом артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків показують, що підвищений артеріальний тиск може зберігатися і в дорослому віці, при цьому найбільше прогностичне значення щодо стабілізації гіпертензії мають спадковість, ожиріння та гіпертрофія лівих відділів серця.

Незважаючи на уніфікацію критеріїв та підходів до лікування артеріальної гіпертензії, проведення медикаментозної корекції підвищеного артеріального тиску нефрологічного ґенезу вимагає індивідуального підходу, враховуючи ступінь порушення екскреторної функції та вікові аспекти застосування фармпрепаратів.

Матеріал підготував: Володимир Безрук, доцент кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини

Корисно знати