• Українська
  • English
Життєвий і творчий шлях професора Т. В. Борими
Життєвий і творчий шлях професора Т. В. Борими

Життєвий і творчий шлях професора Т. В. Борими

Колектив Буковинського державного медичного університету, вся медична громада, акушери-гінекологи Чернівецької області віддають гідну шану вченому, вчителю, колезі, професору Боримі Трохиму Васильовичу – фундатору наукових підходів до проблеми діагностики та лікування геніального туберкульозу в Україні.

Звивистими та тернистими були стежини Трохима Васильовича до заповітної мети лікаря, вченого-педагога.

Трохим Васильович народився 19 жовтня 1914 р. у драматичні і складні часи Першої світової війни у м. Проскурів Кам’янець-Подільської області в сім’ї хліборобів, сьомою дитиною в родині.

Дитячі роки Трохим Васильович провів у с. Курівка Сатанівського району, Кам’янець-Подільської області, де вже з малих років залучався до роботи, і оцінив важку працю хлібороба. Тоді в нього і з’явилась непохитна жадоба до знань. Ще за школярських років марилися йому люди в білих халатах, які допомагають вистояти в двобої з недугами й смертю.

У 1932 р. Трохим Васильович закінчив 7 класів і вступив до Проскурівського медичного технікуму, після закінчення якого в 1934 році вступив до Київського медичного інституту. В 1937 р. перевівся в Одеський державний медичний інститут, який закінчив у 1939 р., і був направлений завідувачем дільничної лікарні станції Кремно Лучинського району Житомирської області.

У березні 1940 р. Трохим Васильович призивається до лав Радянської армії. У складі 336 стрілкового полку 60-ї дивізії 12 армії брав участь у Великій Вітчизняній війні, в боях за Київську, Вінницьку, Кам’янець-Подільську та Чернівецьку області.

5 серпня.1941 р. Трохима Васильовича було поранено. Село Підвисоке Черкаської області, де знаходився госпіталь, було окуповано німцями. З полону він утік і переховувався в с. Курівка Сатанівського району Кам’янець-Подільської області.

Після звільнення Хмельницької області від німецьких загарбників і до 1946 року Трохим Васильович Борима працював лікарем у м. Сатанів, а згодом – завідувачем хірургічного та акушерсько-гінекологічного відділення Городоцької районної лікарні Хмельницької області.

У повоєнні роки Трохим Васильович твердо вирішив присвятити свою лікарську діяльність охороні здоров’я жінок, допомагати їм при народженні дитини, надавати можливість бездітним сім’ям пізнати радість материнства, запобігти гінекологічним хворобам та ін.

У 1946 р. він подає документи до клінічної ординатури кафедри акушерства і гінекології Київського медичного інституту.

Після закінчення клінічної ординатури йому пропонували роботу у Львові. Але хіба міг він зрадити Буковині, що полюбилася йому? Трохим Васильович був направлений на роботу до Чернівецького державного медичного інституту, де працював до 1954 р. асистентом, з 1954 по 1963 р. – доцентом У 1963 р. – обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедрою акушерства і гінекології Чернівецького медичного інституту.

У 1951 р. Трохим Васильович захистив кандидатську дисертацію на тему: «Аргирофільні речовини у плаценті в нормі і у патології», а у 1965 р. – докторську дисертацію на тему: «Основи патогенезу, деякі питання діагностики та лікування туберкульозу жіночих статевих органів». У 1966 р. Трохиму Васильовичу присвоєно вчене звання професора.

Основні напрямки його наукової діяльності були спрямованні на вивчення міжклітинної речовини плаценти при нормальній і патологічній вагітності.

Особливо плідними були його наукові роботи, присвячені вивченню туберкульозу геніталій.

Хворі жінки були взяті на облік. Розроблені методи обстеження, план раціональної терапії та реабілітації хворих. У подальшому проводилися експериментальні дослідження, які допомогли фахівцеві простежити, як починається хвороба, як поширюється, як одна стадія переходить в іншу, що сприяє розвитку цієї тяжкої хвороби. Спостереження накопичувалися. Кропітка робота дала результати: була розроблена експериментальна модель генітального туберкульозу. Були вивчені фактори, що сприяли розвитку туберкульозного процесу.

Згодом експерименти були перенесені в клініку, і Борима Т. В. почав застосовувати метод лікування туберкульозу статевих органів, розроблений у лабораторії.

Проблема генітального туберкульозу стала темою його докторської дисертації.

Трохимом Васильовичем розроблено ряд нових методів діагностики і лікування захворювання. Так, для широкого клінічного використання запропоновано метод вакуум-аспірації менструальної крові та слизової оболонки матки за допомогою простого, доступного в будь-якому лікувальному закладі вакуум-апарата, а також застосування при заборі вмісту з порожнини матки 5% розчину гліцерину, як промивної рідини.

Удосконалено проведення підшкірної туберкулінової проби Коха. Для лікування хворих на туберкульоз жіночих статевих органів, при ураженні придатків і матки в стадії загострення з вираженою інтоксикацією, професор запропонував метод внутрішньоартеріального ретроградного (в підчеревну артерію) введення стрептоміцину, що сприяло швидкій ліквідації інтоксикації.

Гарний лікувальний ефект при казеозно-гнійних і серозних туберкульозних ураженнях придатків матки Трохим Васильович спостерігав після введення 10% емульсії фтивазиду на гліцерині в порожнину, що утворювалась після вилучення патологічного вмісту при пункції аднекстумору, ліквідації порожнин та всього джерела ураження. Застосування вказаних методів лікування сприяло у 90,1% випадків значному поліпшенню стану.

У 1965 році при пологовому будинку №1 м. Чернівці було виділено 5 ліжок для хворих на генітальний туберкульоз, куди направлялися хворі з різних областей України. Під керівництвом професора Борими хворі обстежувалися, уточнювався діагноз і проводилося лікування.

Ім’я Трохима Васильовича як висококваліфікованого фахівця з проблеми генітального туберкульозу було далеко відомим за межами України.

Висока наукова кваліфікація і досвід педагога-організатора дозволили йому успішно поєднувати наукову діяльність, навчальний процес з роботою декана лікувального факультету.

Під його керівництвом захищено 11 кандидатських дисертацій, і всі його учні згодом працювали асистентами та доцентами кафедри.

Майже кожна наукова праця закінчувалася впровадженням у практику охорони здоров’я нових методів діагностики в акушерстві та гінекології. Очолюваний ним колектив тісно співпрацював з кафедрами топографічної анатомії, хірургії, педіатрії та рядом інших.

Трохим Васильович приділяв велику увагу вдосконаленню педагогічного процесу:

  • у 1970-1976 роки за його ініціативою було організовано патологоанатомічний музей кафедри акушерства і гінекології, який використовувався у навчальному процесі;
  • у 1968 розроблено схеми історії пологів і хвороб для студентів 4- 5 курсів;
  • у 1969 введено програмований контроль для підготовки студентів з акушерства та гінекології;
  • вперше на кафедрі було видано тестовий контроль з акушерства та гінекології;
  • виготовлені таблиці-схеми про надання невідкладної допомоги при акушерських кровотечах, пізніх гестозах, асфіксії новонароджених.

Трохим Васильович Борима, чудовий лектор і високоінтелектуальна людина, вмів зацікавити студентів уже з перших хвилин спілкування.

Багато уваги він приділяв організації навчального процесу не тільки своєї кафедри, а і всього навчального закладу, працюючи деканом і членом організаційно-методичної комісії, особисто працював з студентами-гуртківцями. У керівництві педагогічним процесом завжди був цілеспрямованим і послідовим. Особливу увагу приділяв лікувальній роботі.

Велике значення надавав зав. кафедрою підвищенню кваліфікації практичних лікарів, акушер-гінекологів області. З 1963 по 1982 р. очолював наукове товариство акушерів і гінекологів Чернівецької області.

На засіданнях наукового товариства і пологового комітету, які вів Трохим Васильович, панувала атмосфера принциповості, вимогливості, доброзичливості. Це була гарна школа для молодих фахівців. У заключному слові професор умів об’єктивно оцінити дії лікаря, умови, в яких відбувалося надання допомоги, і дати їм професійну оцінку.

Професору була притаманна спокійна, доброзичлива форма спілкування, він був чуйним і небайдужим до чужих проблем, любив спілкуватися з родичами породіль.  

Професор Борима був чудовим пропагандистом не тільки медичних, але і морально-етичних знань. Він часто виступав у гуртожитках перед студентами з лекціями, бесідами на різні теми з патріотичного виховання молоді, згадуючи роки Великої Вітчизняної війни, приділяв увагу статевому вихованню молоді.

Поряд з науковою, педагогічною, виховною, лікарською роботою він був і громадським діячем. Два роки був обранцем до місцевих рад, на засіданнях яких відстоював інтереси служби охорони материнства і дитинства; був членом правління наукового товариства акушерів-гінекологів Української РСР.

Він любив спілкування з цікавими і близькими за духом людьми, поїздки на з’їзди, конференції, дружні та товариські зустрічі.

У 1982 р. Трохим Васильович за станом здоров’я передав завідування кафедрою професору Климцю Й.Й. Залишившись на кафедрі професором-консультантом, продовжував плідно працювати з пацієнтами та молодими лікарями.

2 лютого 1984 р. на 70-му році життя Трохима Васильовича не стало. Колектив інституту, кафедри, лікарі області виразили свій біль у численних некрологах.

Пам’ять про вченого, педагога, чуйну людину, яскраву особистість жива і сьогодні в серцях його учнів, колег, нащадків.

Матеріал підготувала: Олена Кравченко – завідувач кафедрою акушерства, гінекології та перинатології БДМУ.

 

 

Корисно знати