Погані звички у дітей

Найбільш поширеними небажаними звичками у дітей є смоктання пальця, гризіння нігтів, ритмічне розгойдування головою і тулубом, колупання в носі, скреготіння зубами, напади зупинки дихання.

Часто батьки вважають певні звички та особливості поведінки своїх дітей небажаними, неправильними, поганими, набридливими.

Погані або шкідливі, патологічні звички, стереотипії, тики, автоматизми  – вчені дають різні назви небажаній поведінці дітей, надаючи перевагу назві „шкідливі звички”, які з’являються та щезають на певному етапі розвитку малюків в нормі. Дані про поширеність поганих звичок в дитячому віці доволі суперечливі, однак існують вказівки на існування небажаної поведінки у двох третин немовлят та в майже половини дітей в цілому.

У дівчаток трохи частіше спостерігають смоктання пальця, звичку гризти нігті, за умови скреготіння зубами – ушкодження зубів та суглобів, хлопчики частіше отримують травми при битті головою, дещо частіше мають складні моторні стереотипії. Існує спадкова схильність до поганих звичок, в 25% випадків вдається знайти подібне в родинному анамнезі дитини. У половини дітей з поганими звичками вона не єдина.

В здорової дитини без порушень розвитку часто відмічають одну-дві „звичайні” погані звички, які виражені помірно або слабко, з віком зменшують свою інтенсивність та здебільшого щезають без будь-яких втручань. Такою є норма. Якщо шкідливих звичок багато, одна змінює іншу, наростає їх інтенсивність або вони загрожуть здоров’ю – слід проконсультуватись з педіатром, щоб попередити перехід «дитячих» поганих звичок у шкідливі звички дорослих.

Якщо батькам хочеться змінити таку поведінку малюка, слід, перш за все, зрозуміти її причини.

Часто „погана”поведінка є звичайною пристосувальною стратегією подолання певних проблем в житті дитини, оскільки окремі „погані” звички просто заспокоюють малюка, врівноважують його.

„Погана” поведінка переважно може з’являтись або посилюватись тоді, коли дитині нудно, вона перевтомлюється, засмучена, чимось незадоволена, не почувається в безпеці або під час засинання. Іноді провокувати появу поганих звичок можуть звичайні для дитини стресові ситуації: початок відвідування дитячого колективу, поява братика чи сестрички, розлучення батьків, переїзд в нове помешкання тощо. Погані звички зменшують негативні емоційні переживання у дитини  і сприяють зняттю емоційної напруги, тому коли малюка змушують позбутися патологічних звичок, у дитини посилюється почуття внутрішньої напруги. Позбувшись однієї звички, можна спричинити появу іншої. В більшості дітей відсутнє усвідомлене прагнення до подолання патологічних звичок, більше того, часто відзначається активний опір спробам дорослих усунути звичні й приємні для дитини дії (розуміння патологічних звичок як негативних з’являється у дитини лише до кінця дошкільного віку). Найчастіше „погана” поведінка є доброякісною ознакою, є лише етапом в розвитку або звичкою, які з часом зникають, дитина „переростає” проблему, і набагато рідше така поведінка може бути відображенням серйознішого розладу. Рівень поширення стереотипій серед хворих осіб прямо асоціює із рівнем інтелектувального дефіциту, за наявності психічних розладів частіше трапляються випадки фізичної травматизації, самоушкодження, ніж в здорових дітей.

Іноді погані звички можуть спричинити порушення соціальної взаємодії, ізоляцію дитини в родині або ігнорування однолітками.

Своєчасна допомога дозволяє попередити психопатолічні розлади та соціальну дисфункцію в дитини.

Впоратися з поганими звичками дитини буває вкрай складно. Загальним принципом поведінки батьків у такій ситуації має бути ігнорування, адже крики, покарання, грубощі та тиск на дитину, постійна фіксація на проблемі не лише не допомагають подолати погану звичку, а навпаки, лише загострюють ситуацію. Терпіння, похвала та винагорода за гарну поведінку – більш ефективні методи подолання проблеми.

Смоктання пальців

Існують різні типи смоктання, до якого діти можуть призвичаїтись залежно від віку. Таку звичку можуть мати 17-59% дітей до 15 років. Смоктання великого або вказівного пальця зазвичай починається в перші кілька місяців життя. Багато дітей переростають його задовго до свого першого дня народження, і більшість припиняє смоктати пальці у віці п’яти років через тиск з боку однолітків. Іншими об’єктами для звичного смоктання є пустушки, соски, кінці ковдри.

Смоктання має заспокійливий ефект і часто допомагає дітям заснути. Ця звичка може призвести до проблем, коли з’являються постійні зуби у віці близько п’яти років, оскільки смоктання змінює форму зубів дитини, піднебіння та прикус.

Биття головою, ритмічні рухи голови, розгойдування тіла (яктація)

Трапляється  у 10% немовлят. Частіше характерно для дітей з аутизмом, вихованців сиротинців. Биття головою – дитина неодноразово вдаряє головою в твердий предмет, наприклад, ліжечко, з частотою біля 80 разів на хвилину. Це може дуже лякати батьків через страх можливості отримання травми. Але дитина не демонструє проявів болю, поводиться при цьому спокійно. Епізод зазвичай триває від 15 хвилин до декількох годин та відбувається під час прослуховування музики або засинання.

Хитання голови – дитина обертає голову з боку в бік у положенні лежачи на спині, при цьому волосся на задній частині голови може повністю стертися.

Гойдання тілом – дитина ритмічно гойдається в положенні сидячи або спираючись на коліна або лікті. Така поведінка зазвичай починається у віці близько шести місяців і зникає до двох років, триває до 15 хвилин або менше, відбувається під час прослуховування музики або засинання, частіше спостерігається в дітей із сенсорними дефіцитами, порушенням розвитку. У віці старше 2 років звичка може зберігатися у 3% здорових дітей.

Всі перераховані звички є звичайною поведінкою для дітей цього віку з метою самозаспокоєння, саморелаксації. В більшості випадків така поведінка не приносить дитині ніякої шкоди, за винятком випадків, якщо малюк має відставання у розвитку.

Скрипіння, скреготіння зубами (бруксизм), стискання зубів

Бруксизм або скреготіння зубами спостерігається в нормі у більше половини дітей, за одними даними, за іншими – в 5-30% (в середньому у 8% випадків). Зазвичай починається у віці близько шести місяців, коли з’являються молочні зуби, та знову повертається з появою постійних зубів у віці п’яти років. Частота зростає з віком, досягаючи піку у віці 7-10 років, після чого знижується. Дитина не свідома проблеми нічного бруксизму. Скреготіння зубами відбувається переважно під час сну, триває 8-9 секунд, вдень стискання зубів є беззвучним і часто супроводжується іншими шкідливими звичками. Дитина зазвичай переростає його, але бруксизм може тривати і в дорослих. Якщо бруксизм призводить до пошкодження зубів або розладів з боку скронево-нижньощелепного суглобу може знадобитися консультація стоматолога.  

Звичка гризти нігті, обкусувати шкіру навколо нігтів (дерматофагія)

Звичка переважно з’являється в дошкільному віці і триває до підліткового віку, є найпоширенішою поганою звичкою в школярів. Рідко з’являється у віці раніше 4 років, досягає піку поширеності у віці 8-11 років, та у третини осіб наявні і у віці 18 років, часто залишається і у дорослих. Така звичка може ускладнюватися частими кровотечами або інфікуванням шкіри пальців.

Звичка колупатися в носі

Батьки можуть бути особливо незадоволені такою звичкою дитини через її соціальну неприйнятність. З іншого боку, колупання в носі є однією з найбільш поширених звичок як серед дітей, так і дорослих. Провокує початок звички поява кірочок у носі через алергійне та інфекційне запалення, травматизацію. Колупання провокує подальше пошкодження і утворення кірок, що зумовлює порочне коло. Колупання є найчастішою причиною повторних носових кровотеч у дітей. Дитині слід сказати, що колупання в носі неприйнятне в публічних місцях, пояснити, що висякатися та подолати свербіж можна за допомогою хустинки. Дитині слід сказати, що колупання в носі може нести загрозу іншим через поширення дитиною інфекції, коли вона хвора. Після колупання та висякування слід рекомендувати дитині вимити руки. Дітям з такою звичкою слід постійно зволожувати носові ходи сольовим розчином, особливо це потрібно хворим на бронхіальну астму. Одне з наукових досліджень стверджує, що звичку колупатися в носі мають 90% дорослих.

Затримка/ зупинка  дихання.

Така звичка  найбільше лякає батьків. Епізоди раптової зупинки дихання – припинення дихання дитиною з можливою втратою свідомості. Епізод може тривати від декількох секунд до хвилини. Трапляється найбільш часто у віці 18-24 міс і щезає до п’яти років. У віці до 8 років цю звичку фіксують у 4-5% дітей.

Існує два види епізодів раптового припинення дихання – синюшний (ціанотичний, частіше мають емоційну складову) і блідий (частіше у відповідь на біль). Затримка дихання – спосіб для дитини здійснювати контроль в ситуації, коли вона  не отримує бажаного, коли відчуває біль або злість. Симптоми часто плутають із судомами. Важливо під час такого епізоду заспокоїти дитину та убезпечити її від травм.

Як подолати погану звичку дитини?

• Спробуйте ігнорувати некоректну поведінку. Дитина, наймовірніше, переросте звичку з часом. Зосередження уваги на проблемі (навіть з негативною конотацією) може лише заохочувати небажану поведінку малюка.

• Похвала за бажану поведінку вказує на те, якою Ви хочете бачити дитину, тому не втомлюйтесь хвалити та заохочувати дитину за гарну поведінку. Підмічайте моменти, коли поведінка дитини є прийнятною, і скажіть малюку, що ви це помітили.

• Іноді ніяк не вдається подолати погану звичку, аж доки дитина не зацікавиться в тому, щоб припинити поводитись небажано. Можна заохотити дівчинку, що гризе нігті, поліпшенням їх вигляду за умови припинення звички.

• Якщо в дитини багато поганих звичок, не слід намагатись позбутись усіх одразу. Почніть з однієї-двох найбільш набридливих або небезпечних.

• Спробуйте з’ясувати, що може мати негативний вплив на дитину та намагайтесь допомогти їй впоратися зі стресом. Поговоріть з малюком про речі, які можуть його турбувати, утримуючи зоровий контакт і активно слухаючи.

• Частіше дозволяйте дитині самій приймати рішення, коли це можливо, шляхом надання їй прийнятних варіантів. Відчуття участі в керуванні ситуацією дозволяє знизити стрес і фрустрацію.

• Спрямовуйте поведінку дитини у вірному напрямку, якщо погана звичка триває. Наприклад, дитині, що колупається в носі, допоможіть висякатися, застосуйте сольовий назальний спрей або вазелін, нагадайте про миття рук опісля. Попросіть про зміну місця для колупання в носі на соціально прийнятне.

• Використовуйте природну стимуляцію утримання від проблемної поведінки. Дитина самостійно має прийняти правильне рішення, а не „зігнутися” під тиском волі батьків. Будьте терплячими, результати потребують часу.

• Будьте наполегливими і водночас добрими. Дотримуйтесь обраної тактики.

• Встановіть кілька правил щодо зміни поведінки дитини і поясніть причини їх впровадження.

• Переконайтеся, що дитина розуміє, якими будуть наслідки порушення правил.

Лікування

Здебільшого ніякого лікування не потрібно Однак, якщо дитина в стані дистресу, соціально ізольована, отримує фізичні травми, може постати питання про додаткові заходи:

Фізичні заходи (шолом, зубні шини)

Поведінкова психотерапія (головне в лікуванні)

Фармакотерапія (налтрексон, кломіпрамін, флуоксетин, сертралін)

Прогноз

Прості погані звички в більшості випадків регресують з віком дитини та щезають самостійно. За необхідності медичного втручання, методи поведінкової терапії допомагаютьу 90% випадків. Якщо погані звички зберігаються в школярів, вони можуть тривати і у дорослому віці, хоча інтенсивність та тривалість проявів звичок стабілізується або частіше зменшується з віком у більшості випадків.

Не призводячи до серйозних медичних ускладнень та наслідків, погані звички спричиняють розлади соціального функціонування, стигматизація дитини може призвести до істотного дистресу, почуття приниження, сорому і провини, соціального відторгнення, депресії та тривожності.

Матеріал підготували: д.мед.н., професор, зав.кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Олена Колоскова, к.мед.н., доцент Наталія Богуцька