Негативні тенденції підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій (НС)
природного, техногенного і соціально-політичного походження, значні матеріальні та соціальні збитки, пов’язані зі збільшенням їх кількості та масштабу, становлять загрозу національній безпеці в економічній, соціальній та екологічній сфері. Захист населення і об’єктів економіки від негативних наслідків НС розглядається як невід’ємна частина державної політики, як найважливіша функція місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Згідно з вимогами Закону України “Про правові засади цивільного захисту”, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час НС покладено на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і створювані ними територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.
Цивільний захист (ЦЗ) — це галузь науки, яка вивчає теоретичні, економічні, науково-технічні, технологічні, екологічні, соціально-політич- ні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території внаслідок надзвичайних ситуацій, що призвели або можуть призвести до значних матеріальних збитків, до загибелі людей та неможливості їх проживання на території і проведення там господарської діяльності.
Конституція України визнає недоторканість і безпеку людини, її життя і здоров’я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. Право на життя, здоров’я і безпеку належить до тих прав людини, що зумовлені її природою та соціальною сутністю і не залежать від наявності певного статусу особи в державі. Практична реалізація державної політики у цій сфері, пріоритетом якої є запобігання виникненню НС, базується на відповідних законодавчих та нормативно-правових актах. Одним із напрямків реалізації зазначених положень Основного Закону є створення системи цивільного захисту населення і територій від НС техногенного, природного та військового походження.
Метою ЦЗ є реалізація державної політики, спрямованої на гарантування безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та в умовах воєнного часу, а також подолання наслідків НС, у тому числі на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.
Заходи ЦЗ здійснюються на всій території України та стосуються всього її населення, органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності. Розподіл за обсягами і відповідальність за виконання заходів ЦЗ здійснюється за територіально-виробничим принципом.
ЦЗ базується на принципах:
– гарантування та забезпечення державою громадянам конституційного права на захист їх життя, здоров’я та власності, а юридичним особам — права на безпечне функціонування;
-відповідальності, у межах повноважень органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, посадових осіб за недотримання вимог цього Кодексу, інших нормативно- правових актів з питань ЦЗ;
– комплексного підходу до вирішення завдань ЦЗ;
– пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я людей;
– максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення НС і мінімізаціїїх наслідків;
– добровільності при залученні людей до здійснення заходів ЦЗ, пов’язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;
– безперервного (постійного) моніторингу’та прогнозування НС;
– виправданого ризику та відповідальності керівників сил ЦЗ за гарантування безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
– гласності, вільного, відповідно до законодавства, доступу населення до інформації у сфері ЦЗ;
– особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій в умовах НС.
Основними завданнями ЦЗ є:
– збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;
– прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС;
– здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;
– розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-пра- вових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ЦЗ;
– розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері ЦЗ;
– створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;
– розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;
– оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання НС та подолання їх наслідків;
– організація захисту населення і територій від НС, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги постражда- лим;
– проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
– забезпечення постійної готовності сил і засобів ЦЗ до запобігання НС та ліквідаціїїх наслідків;
– надання з використанням засобів ЦЗ оперативної допомоги населенню у випадках виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
– навчання населення способам захисту у випадках виникнення НС та організація тренувань;
– міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.
Матеріал підготував: начальник штабу ЦЗ БДМУ Стефанчук В.І.