• Українська
  • English
Лімфома шкіри в практиці лікаря дерматолога
Лімфома шкіри в практиці лікаря дерматолога

Лімфома шкіри в практиці лікаря дерматолога

Щорічно 15 вересня відзначають Всесвітній день боротьби з лімфомами. Його мета – привернути увагу громадськості до проблем людей, які зіткнулися з таким діагнозом, а також інформувати громадськість про симптоми захворювання і наголосити на необхідності своєчасного звернення до лікарів.

 

Лімфома шкіри – це пухлина з клітин імунної системи, прогресуюче захворювання, різновид злоякісної пухлини, що вражає шкіру.

Численними клінічними прикладами підтверджена можливість трансформації хронічних запальних дерматозів (псоріаз, екзема, атопічний дерматит, парапсоріаз) в злоякісну Т-клітинну лімфому шкіри.

До інших факторів ризику розвитку лімфоми шкіри відносять: хронічну антигенну стимуляцію в шкірі, нераціональну фототерапію, необґрунтоване призначення імуносупресивних, зовнішніх імуностимулюючих препаратів та засобів, що мають канцерогенні властивості, спадкову схильність, ослаблений імунітет, вірус Епштейна-Бара, тютюнопаління, хронічний стрес та ін.

На жаль, зовнішня подібність ранніх проявів злоякісної Т-клітинної лімфоми шкіри з дерматозами-«попередниками» вельми ускладнює своєчасну діагностику захворювання і є однією з найскладніших проблем в дерматології та онкології. Протягом декількох років або десятиліть лімфома протікає сприятливо, повільно прогресуючи в лімфому високого ступеня злоякісності, а після початку пухлинної стадії тривалість життя хворих вже не перевищує 3 років.

Діагностичними критеріями для клінічної діагностики Т-клітинної лімфоми шкіри є:

прогресуючі або персистуючі плями/бляшки;

ураження недоступних для ультрафіолетового опромінення ділянок шкіри;

варіація розміру/обрисів осередків ураження;

пойкілодермія.

Привернути увагу пацієнтів повинні наступні ознаки:

безпричинне безболісне збільшення лімфовузлів;

безпричинне підвищення температури тіла вище 38°С та нічна пітливість;

неконтрольована втрата ваги (10% за 6 місяців);

загальна слабкість.

Однак тільки комплексне обстеження, що включає діагностичну біопсію з ураженої ділянки шкіри з наступним проведенням гістологічного, імуногістоімічного дослідження, генотипування лімфоцитів в поєднанні з аналізом клінічних даних, при достатній кваліфікації спеціалістів підвищує можливість діагностики цього захворювання до 75-90%. А правильна діагностика – ключ до адекватної терапії.

Вибір методу лікування визначається стадією захворювання, типом ураження, наявністю ураження лімфатичних вузлів та інших органів.

На сьогодні до методів лікування Т-клітинної лімфоми шкіри відносять: місцеве (топічне) застосування кортикостероїдів, кретиноїдів, іміквимоду, топічну хіміотерапію та променеву терапію, використання метотрексату, фотоферезу, фототерапії.

Системна терапія передбачає призначення кретиноїдів, рекомбінантних інтерферонів альфа, моноклональних антитіл,  цитостатиків (метотрексат, циклофосфан, вінкристин, вінбластин), екстракорпоральний фотоферез.

За даними розвинених країн, близько 80 відсотків дітей і дорослих, хворих різними видами лімфом, в тому числі і агресивних форм, з часом можуть досягти повного лікування.

Матеріал підготувала: асистент кафедри дерматовенерології Олександра Шуленіна

Корисно знати