Лікування хронічних форм періодонтиту в основному зводиться до ліквідації причин їх виникнення, протизапальної і заверхівкової стимулюючої терапії в періодонті з наступним відновленням форми і функції зуба як органу.
Проблема боротьби з одонтогенною інфекцією є актуальною, виходить за межі стоматології через те, що існує взаємозв’язок між одонтогенною інфекцією і ураженням інших органів і систем організму.
Вогнища запалення в періодонті є джерелом сенсибілізації організму. Тому виконувані лікувальні заходи при періодонтиті повинні виходити за межі лікування причинного зуба і активно впливати на вогнище інфекції, попереджуючи сенсибілізацію організму.
Вибір методу лікування хронічного періодонтиту залежить від ступеню розвитку місцевих проявів (розміру деструкції біляверхівкових тканин) і наявності вогнищево-обумовленого стану пацієнта (ендокардит, нефрит, ревматизм і т.ін.).
Існують консервативні, консервативно-хірургічні і хірургічні методи лікування хронічного періодонтиту.
При лікуванні хронічного періодонтиту перед лікарем стоять задачі, які мали місце і при лікуванні гострого періодонтиту, зокрема – ліквідація запалення в періодонті, вплив на мікрофлору кореневих макро- і мікро каналів, гіпосенсибілізація організму і відновлення функції зуба як органу ротової порожнини. Разом з тим, при деструктивних формах хронічного періодонтиту (гранулюючому і гранульоматозному) виникає необхідність сприяти репаративним процесам в періодонті, що досягається шляхом активної заапікальної терапії.
Ефективність консервативного методу лікування хронічних форм періодонтиту в великій мірі залежить від прохідності кореневих каналів зубів. В однокореневих зубах кореневі канали добре прохідні, і в цьому випадку можлива повна обтурація каналу і виключення його як джерела різних подразників, які підтримують запальний процес в періодонті. Таким чином лікування періодонтиту в однокореневих зубах (різцях, іклах і почасти премолярах) в основному вирішується порівняно легко. Хронічний фіброзний періодонтит в цих зубах, як правило, лікується за одне відвідування. Для цього після препарування каріозної порожнини і порожнини зуба і створення достатнього доступу до кореневих каналів приступають до інструментальної обробки каналу: видаляють розпад пульпи з допомогою пульпоекстрактора з дотриманням тих же умов, що і при гострих формах періодонтиту, тобто під ванночкою із антисептиків і частинами (порціями), щоб не проштовхнути інфіковані маси за верхівку зуба. При необхідності проводять розширення каналу з допомогою ендодонтичних інструментів і розчину ЕДТА (для декальцинації використовують 20% розчин трьохзамісної натрієвої солі ЕДТА). При цьому видаляється патологічно змінений дентин із стінок кореневого каналу, що сприяє не тільки його розширенню, але й усуває вплив біогенних амінів, створює сприятливі умови для наступної медикаментозної обробки кореневого каналу. Остання проводиться з допомогою ватних турунд, змочених в антисептиках, і кореневих голок відповідного діаметру. Контроль медикаментозної обробки можна виконати з допомогою розчину йодинолу: при добре проведеній обробці каналу турунда після введення в канал не змінює свого кольору
Наступним етапом лікування є висушування і пломбування кореневого каналу відповідним пломбувальним матеріалом з допомогою каналонаповнювача (до верхівкового отвору).
Заключним етапом є накладення постійної пломби.
За певних умов в одне відвідування можна вилікувати і хронічний гранулюючий періодонтит в зубах з добре прохідними каналами. При цьому слід враховувати розміри деструктивного процесу в навколозубних тканинах, рівень інтоксикації організму і наявність нориці.
Якщо деструкція щелепної кістки незначна, загальний стан організму помітно не страждає, а на ясні нориця, то лікування може бути проведене за одне відвідування. Методика лікування в цьому випадку (етапи лікування) нічим не відрізняється від тільки що розглянутої, але на відміну від фіброзного, при гранулюючому періодонтиті необхідно стимулювати репаративні процеси в навколозубних тканинах, що досягається за рахунок активної заапікальної терапії. Для цього після інструментальної і медикаментозної обробки кореневого каналу розкривають (розширюють) його верхівковий отвір і через нього впливають лікарськими препаратами (на турундах або з допомогою фізичних факторів) на вогнище запалення в періодонті. Добрі наслідки дає застосування за верхівкової діатермокоагуляції (потужність струму 6-8 Вт, тривалість процедури – 8 сек.) і інтраканальна УВЧ-терапія (5 Вт, 3-5 хв.).
Крім того, стимулюванню регенеративних процесів в періодонті сприяє виведення одонтотропних паст чи навіть індиферентних пломбувальних матеріалів за верхівку зуба при пломбуванні його кореневого каналу.
Лікування хронічних форм періодонтиту в зубах з важко прохідними кореневими каналами
Стосовно лікування хронічних форм періодонтиту в зубах з важко прохідними кореневими каналами і при загальній інтоксикації організму, то воно проводиться в кілька відвідувань і його успіх залежить в значній мірі від того, наскільки вдалося зробити прохідними кореневі канали.
Радикальним можна вважати таке лікування, коли вдалося розширити і запломбувати кореневі канали за верхівку кореня або хоча б до верхівкового отвору, коли можна сподіватись на відновлення кістки.
Незважаючи на те, що велика кількість багатокореневих зубів з частково розширеними і неповністю запломбованими каналами може тривалий час не турбувати хворих, рентгенологічний контроль рідко свідчить про покращення стану тканин, оточуючих зуб: рідко відбувається стабілізація процесу, частіше відмічається збільшення вогнища резорбції кістки.
В перше відвідування проводять препарування каріозної порожнини і порожнини зуба (з утворенням максимального доступу до кореневих каналів), видаляють максимально можливу частину розпаду пульпи із каналів. Порожнину зуба і прохідні канали обробляють антисептиками, ферментами і залишають в них турунди з цими препаратами. Вміст важкопрохідних каналів видаляють частково і на устя їх накладають ватні кульки (тампони) з фенол – формаліном, резорцин-формаліном під герметичну пов’язку.
При сприятливому клінічному перебігу захворювання після інструментальної, медикаментозної обробки і розкриття верхівкового отвору в перше відвідування можна запломбувати прохідний кореневий канал з попереднім проведенням електрофорезу (ультрафонофорезу) препаратів йоду через кореневий канал.
В друге відвідування після обстеження хворого видаляють герметичну пов’язку (якщо в перше відвідування прохідний канал не був запломбований, його пломбують), проводять максимально можливе видалення розпаду пульпи із важкопрохідних каналів, залишки його в непрохідній частині каналу знешкоджують методом електро- або фонофорезу препаратів йоду чи проводять імпрегнацію резорцин-формаліновою рідиною (2-3 сеанси через 1-2 дні).
В останнє відвідування- прохідну частину важкопрохідних каналів пломбують або накладають на устя таких каналів резорцин-формалінову пасту, ізолюючу прокладку і постійну пломбу.
В зв’язку з тим, що клінічно загострений хронічний періодонтит мало чим відрізняється від гострого, то і лікування його спочатку не відрізняється від терапії останнього (створення відтоку ексудату через кореневий канал, за показаннями – розрізу ясни і призначення препаратів загальної дії, фізіотерапії і т.ін). При стиханні гострих явищ проводять лікування як при хронічних формах періодонтиту з пломбуванням кореневих каналів (до або за верхівковий отвір каналу).
Загострений хронічний періодонтит може бути вилікуваний і за одне відвідування, якщо є умови, які сприяють ефективності терапії.
Це-добре прохідні кореневі канали (частіш за все це однокореневі зуби), показаний розріз м’яких тканин по перехідній складці, призначення загальної терапії і фізіопроцедур.
Наслідки лікування хронічного періодонтиту залежать головним чином від якості пломбування кореневих каналів. Повністю запломбований канал, а тим більше запломбований з виведенням за верхівковий отвір біологічно активної пасти дає підстави розраховувати на сприятливі віддалені результати – поступову ліквідацію вогнища резорбції кістки через 1-2 роки.
Консервативне лікування може бути безуспішним, коли:
а) кореневий канал запломбований не повністю;
б) верхівкове вогнище запалення має сполучення з ясенною кишенею (т.з. дифузний періодонтит);
в) зуб знаходиться під підвищеним функціональним навантаженням;
г) при зниженні загальної імунологічної реактивності організму.
У випадках неефективного консервативного лікування застосовують консервативно- хірургічні (резекцію верхівки кореня, коронорадикулярну сепарацію, гемісекцію і ампутацію кореня, реплантацію зубів) або хірургічні методи (видалення хворого зуба).
При виконанні консервативного методу лікування періодонтиту можуть спостерігатися ускладнення як під час лікування, так і після пломбування кореневих каналів.
Так, обробка каналів сильнодіючими препаратами (висока концентрація формаліну, фенолу, резорцин-формалінової суміші і ін.) може призвести до інтоксикації періодонту. В цих випадках в каналах слід залишати на турундах евгенол, фурацилін, йодинол, гідрокортизон або провести електро- чи фонофорез йодиду калію або ферменту, інтраканальну УВЧ-терапію, анод-гальванізацію і т.ін.
При інструментальній обробці кореневих каналів може трапитись перфорація стінки каналу або переломиться ендодонтичний інструмент в каналі. Якщо не вдається витягти відламок інструменту, то проходять канал поряд з ним, а якщо і це не вдається, то проводять електрофорез йодиду калію або імпрегнаційний метод, прохідну частину каналу пломбують фосфат-цементом і виконують резекцію верхівки кореня. Місце перфорації стінки каналу слід закрити цинк-евгеноловою пастою або фосфат-цементом.
В окремих випадках запалення в періодонті може загостритись як під час лікування, так і після пломбування зуба.
В першому випадку лікування зводиться до створення відтоку ексудату через кореневий канал (зуб залишають відкритим), до призначення фізіотерапії (УВЧ, магніто-, діадинамотерапії, флюктуоризації, гідротерапії і т.ін.), знеболюючих препаратів.
Після пломбування каналу може виникнути різкий біль за рахунок виведення за верхівку значної кількості пломбувального матеріалу. В таких випадках, якщо не допомагає фізіотерапія, застосовують хірургічні втручання.
Найчастішою причиною ускладнень у вигляді загострення запального процесу через деякий час після лікування періодонтиту є неповне пломбування кореневого каналу. Для вирішення питання про доцільність лікування такого зуба необхідна рентгенограма, по якій визначають якість пломбування каналу і матеріал, яким канал пломбували. Якщо канал запломбований тільки на 1/4-1/3 частину або й того менше, то можна спробувати його перепломбувати.
Матеріал підготували: завідувач кафедри хірургічної та дитячої стоматології, кандидат медичних наук, Кузняк Наталія та асистент кафедри Трифаненко Степан
