День Червоного Хреста і Червоного Півмісяця заснований на честь швейцарського гуманіста Анрі Дюнана, який народився цього дня в 1828 році.
Сторінки історії свідчать, що у середині минулого століття з його ініціативи вперше стали створюватися групи добровольців, які надавали допомогу пораненим на полях битв.
Анрі Дюнан 24 червня 1859 року випадково став свідком кровопролитної битви між італо-французською та австрійською арміями біля містечка Сольферіно на півдні Італії. Ця битва коштувала арміям 80 тисяч вбитих, поранених і хворих воїнів. Війська відійшли на свої позиції, а на полі залишились без допомоги тисячі поранених. Анрі Дюнан був приголомшений побаченим і звернувся за допомогою до місцевих жителів – сотні життів було врятовано.
У 1862 році він видає свою знамениту книгу “Спогади про Сольферіно”, яка справила велике враження на європейську громадськість і прискорила створення міжнародної червонохрестної спільноти. Розпізнавальним знаком Товариства була прийнята емблема – червоний хрест на білому полі – це зворотне розташування кольорів прапору Швейцарії – в ознаку того, що Рух зародився саме в цій країні. Анрі Дюнан все своє подальше життя присвятив благодійній діяльності та розвитку червонохресного руху.
У 1863 р. за його ініціативою була скликана конференція, що поклала початок міжнародному товариству Червоного Хреста. В 1901 році він став першим лауреатом Нобелевської премії, яку теж віддав на доброчинні справи.
Інша сторінка історії свідчить, що під час російсько-турецької війни 1877-1878 років Османська імперія угледіла в такому знаку інший зміст, асоціюючи хрест з ненависним християнством, і замінила хрест мусульманським символом, а саме – червоним півмісяцем.
Пізніше, червоний півмісяць затверджений як ще одна офіційна емблема (у 2005 р висувалася пропозиція ввести ще й третю – червону зірку Давида – але підтримки ця пропозиція не отримала).
Правда, вже в XXI столітті – коли будь-яке згадування про релігію взагалі і про християнство особливо – викликає бурю ірраціональної ненависті – була введена третя емблема – червоний кристал, у вигляді ромба.
Офіційно назву Міжнародний Червоний Хрест було затверджено в 1928 році на 13-й міжнародній конференції в Гаазі, де був прийнятий статут організації, який змінювався згодом. Женевська конвенція 1929 року визнала червоний півмісяць як другий символ захисної емблеми. Слід зауважити, що така емблема – поєднання символів різних релігій – як можна більше відповідає принципам цієї організації, проголошеним на Міжнародній конференції в 1965 році: гуманність, безпристрастність, нейтралітет, незалежність, добровільність, єдність, універсальність.
Це означає, що організація міжнародна, всі вхідні в нього національні товариства мають рівні обов’язки і права та сприяють один одному, вона не стає ні на одну із сторін у військових конфліктах і надає допомогу всім нужденним, не роблячи відмінностей ні за національністю, ні за расою , ні з релігії, ні з яких-небудь іншими ознаками, не прагне до отримання вигоди.
На 25-й міжнародній конференції (жовтень 1986 р.) було затверджено нову назву організації – Міжнародний Комітет Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МКЧХ).
Почавши з допомоги пораненим на війні, вона з часом розширила діяльність. Допомогу постраждалим під час природних катаклізмів і техногенних катастроф, і підготовка медсестер, і допомога лікарням, і збір донорської крові, і допомога інвалідам, і навіть “лікнеп” для населення: як правильно доглядати за дітьми, як надавати долікарську допомогу тощо.
Зауважимо, що діяльність МКЧХ досить багатовекторна.
У цю організацію входить 190 національних товариств і більше 100 мільйонів добровольців. За тривалий час роботи МКЧХ накопичив унікальний досвід роботи і став справжнім найбільшої в світі гуманітарною організацією. Тісна співпраця між регіональними організаціями дозволяє швидко і ефективно реагувати на проблемні ситуації, що виникають по всьому світу. Співробітники та волонтери завжди поруч, готові прийти на допомогу в найгарячіших точках планети: в епіцентрах стихійних, техногенних та гуманітарних лих та катастроф, військових дій та протистоянь, політичних та соціальних криз.
Сьогодні у лавах Товариства Червоного Хреста України понад 1,6 мільйонів членів та співробітників, активістів, волонтерів та прибічників, 3200 кваліфікованих працівників патронажної служби.
В своїй діяльності Товариство реалізує регіональні та міжнародні проекти по всій території України, які фінансуються за рахунок членських внесків, публічних пожертв та угод про партнерство. Йдеться, насамперед, про програми соціального захисту, матеріальної допомоги, медичного обслуговування та опіки і реабілітації найменш захищених верств населення: ветеранів війни та праці, інвалідів, самотніх літніх людей, безпритульних, а також хворих на туберкульоз і ВІЛ–інфікованих та хворих на СНІД. Нині на обліку в організаціях Червоного Хреста України знаходиться понад 500 тисяч самотніх громадян похилого віку та інвалідів. Тож вклонімося до самої землі тим, хто досі плекає в своїх душах пронесене крізь віки зерно милосердя, посіяне Анрі Дюнаном!
Матеріали підготував: професор кафедри соціальної медицини та ООЗ, Чебан В.І.
