Різні види гіпоксії (від гіпоксичної до тканинної) супроводжують перебіг більшості відомих на сьогодні захворювань.
Вони несуть інформацію про патогенез захворювання і системно-органну тропність етіологічного фактора, силу його впливу на організм і ступінь функціональних чи органних порушень в системах, що забезпечують підтримку кисневого балансу в організмі.
Проблема захисту організму людини від наслідків, викликаних гострою чи хронічною нестачею кисню, була та залишається надзвичайно актуальною для медицини екстремальних станів і фармакології.
В останні роки особливу увагу фармакологів та практикуючих лікарів зосереджено на всебічному вивченні антигіпоксантів – препаратів, здатних за допомогою різних механізмів згладжувати енергетичний дефіцит, захищати клітини від пошкодження, активувати відновлення структури і функції пошкоджених органів. Ці препарати відрізняються різноманітністю фармакодинамічних ефектів, фармакокінетичним профілем та відносною нешкідливістю. Антигіпоксанти поєднують у собі властивості мембраностабілізатора та антиоксиданта, адже дефіцит енергії спричиняє різноманітні метаболічні зрушення, у тому числі активує вільнорадикальне окиснення в клітині.
Тому антигіпоксанти стали називати ще препаратами антирадикальної або антигіпероксидної дії. У цьому сенсі особливу зацікавленість як потенційні засоби фармакокорекції різноманітних захворювань, основу патогенезу яких складає гіпоксичний синдром, викликають похідні 3-оксипіридину: мексидол та емоксипін, які є структурними аналогами вітаміну В6 та сукцинатвмісними сполуками.
Найбільш потужним антиоксидантом і антигіпоксантом на сьогоднішній день на фармацевтичному ринку є мексидол, особливості і механізм дії якого чітко демонструють його переваги перед відомими препаратами й визначають перспективність широкого використання в лікувальній практиці. Мексидол виявляє високу активність при лікуванні захворювань нервової системи – інсультів різного генезу, радикулопатій, пошкоджень мозку в постреанімаційному періоді, епілепсії; захворювань шлунково-кишкового тракту і гепатобіліарної системи – панкреатитів, холециститів, пошкоджень печінки; захворювань серцево-судинної системи – ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, гострого інфаркту міокарда; при атопічному дерматиті, офтальмопатології, захворюваннях пародонту, в комплексному лікуванні інфекційної і онкологічної патології. Проте арсенал можливостей цього універсального препарату ще не вичерпаний: вивчається лімфотропна, знеболювальна дія мексидолу, регенераторні та антидіабетичні властивості, його ренальні ефекти та нефропротекторні властивості.
Крім антиоксидантної і антигіпоксичної дії, цей препарат має унікальне розмаїття фармакологічних ефектів: адаптогенний, антиатеросклеротичний, ангіопротекторний, ноотропний, протисудомний, протипаркінсонічний, анксіолітичний, вегетотропний, антиаритмічний, антиалкогольний, радіопротективний.
Крім того, препарат мексидол може використовуватися не тільки для лікування вже наявних захворювань, але й для покращення якості життя й запобігання виникнення захворювань. Тобто мексидол володіє здатністю істотно підвищувати резистентність організму до дії різних екстремальних факторів, таких, як стрес, гіпоксія, шок.
Численними дослідженнями доведено, що мексидол є інгібітором вільнорадикальних процесів, зокрема перекисного окиснення ліпідів, він здійснює позитивний вплив на фізико-хімічні властивості мембрани, відновлюючи полярність мембрани. Висунуто припущення про доцільність використання його при будь-яких патологічних станах, при яких спостерігається підвищення швидкості перекисного окиснення ліпідів із відповідним збільшенням вільних радикалів, недоокиснених продуктів розпаду.
Ще одним потужним антиоксидантом і антигіпоксантом, який привертає увагу фармакологів, є препарат емоксипін – синтетичне водорозчинне похідне 3-оксипіридину, який, крім антиоксидантної і антигіпоксичної дії, володіє також ангіопротекторною, антиагрегаційною, антистресорною, протисудомною, анксіолітичною, седативною та кардіопротективною діями, завдяки чому широко використовується в офтальмології, кардіології, неврології, нефрології та фтизіатрії. Проте у зв?язку з відсутністю в складі емоксипіну бурштинової кислоти, яка володіє вираженою антиоксидантною активністю, цей препарат у багатьох ситуаціях поступається мексидолу.
Оскільки гіпоксія – це багатогранний і складний патологічний процес, то необхідність використання антигіпоксантів у клінічній практиці потребує від лікаря досконалого розуміння особливостей патогенезу захворювання, механізмів саморегуляції прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу на рівні клітин і організму за умов впливу гіпоксії.
Матеріал підготували: завідувач кафедри фармакології, д.мед.н., проф. Заморський І.І., асистент кафедри фармакології, к.мед.н. Мельничук С.П.
null
