Існує величезна кількість різноманітних хімічних сполук і тільки окремі з них можна віднести до бойових отруйних речовин, об’єднаних під назвою «хімічна зброя».
Хiмiчна зброя – одна iз видiв зброї масового ураження. Вона включає високотоксичні отруйні речовини та засоби їх доставки до цілі і призначена для ураження живої сили противника й ускладнення (дезорганізації) діяльності військ та об’єктів тилу. В світі можливість її використання з різною метою залишається досить високою. 16 січня 2015 року під час бойових дій на Донбасі незаконні збройні формування застосували сльозогінний газ проти захисників Донецького аеропорту. Велику стурбованість у світі викликала хімічна атака на провінцію Ідліб 4 квітня 2017 року Сирійськими Збройними Силами, під час якої загинуло щонайменше 72 людини, серед них – 20 дітей і 17 жінок. Залишається небезпека терористичних актів у місцях масового скупчення людей у всьому світі. В Японії й досі пам’ятають події 20 березня 1995 року, коли у Токійському метро бойовиками секти “Аум Сінрике» було використано хімічний пристрій з отруйною речовиною «зарин», що призвело до загибелі 27 людей , а більше 3000 отримали отруєння різного ступеня важкості.
Існуючі бойові отруйні речовини (БОР) класифікують за різними ознаками.
Для лікарів-токсикологів заслуговує на увагу токсикологічна і тактична класифікація отруйних речовин (ОР).
Токсикологiчна класифiкацiя (за токсичною дiєю) групує ОР за характером їх дiї на органiзм i симптомiв уражень. У вiдповідностi з цим ОР розподiляються на такі групи:
а) ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази (Vx-гази). Цi речовини викликають розлад функцiй нервової системи, органів дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту. Виникають м’язовi судоми та паралiчi. В основі механізму токсичної дії лежить виразна здатність отрут пригнічувати активність холінестерази і вплив на холінергічні структури.
б) ОР шкiрнонаривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит. Характерним для цих речовин є здатність уражати шкiру з утворенням пухирів та виразок, але всi вони є унiверсальними клiтинними отрутами i, у вiдповiдностi з цим, уражають також органи зору, дихання та всi внутрiшнi органи. Вони пригнічують функції кісткового мозку, порушують біохімічні процеси зв’язуючись із сульфгідрильними та іншими активними групами білків.
в) ОР загальноотруйної дiї: синільна кислота, хлорціан, окис вуглецю. Цi речовини викликають загальне отруєння органiзму внаслiдок пригнiчення тканинного дихання завдяки втручанню в окиснювально-відновлювальні процеси в тканинах з порушенням активації кисню цитохромоксидазою.
г) ОР задушливої дiї: фосген, дифосген, хлор. Також вони уражають легенi, що призводить до порушення, або зупинки дихання внаслiдок розвитку токсичного набряку легень. Мають слабку подразнюючу дію на очі та слизові оболонки.
д) ОР подразнюючої дiї (стерніти): хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит. Цi сполуки подразнюють слизовi оболонки очей i верхнiх дихальних шляхiв, викликають сильну сльозотечу та рiзь в очах i носi, неcтримне чхання, бiль у грудях.
е) Психотоміметичнi (психохiмiчнi) ОР: Бі-Зeт (BZ), дiетиламiдлізергинової кислоти (ДЛК (LSD-50)) та iн. Цi речовини викликають розлад дiяльності нервової системи з появою симптомiв психічних розладів.
Тактична класифiкацiя розподiляє ОР за їх бойовим призначенням. Видiляють 2 групи:
а) Смертельнодiючi ОР, призначенi для знищення живої сили. В цю групу входять головним чином ОР нервово-паралiтичної, шкiрно-наривної, загальноотруйної та задушливої дiї: зарин, зоман, V-гази, бiнарнi ОР, iприт, люїзит, синільна кислота, хлорціан, фосген.
б) Несмертельної дії. В цю групу входять подразнюючi ОР та психотомiметики. Подразнюючi ОР призначенi для ослаблення боєздатності вiйськ і їх знесилення. Вони також використовуються у полiцейських та учбових цiлях. У цю групу входять лакрiматори i стернiти: CS, CR, адамсит, хлорацетофенон. Психотомiметичнi ОР тимчасово виводять iз ладу особовий склад, тобто призначенi для дезорганiзацiї вiйськ. У цю групу входять BZ, ДЛК.
Основними шляхами надходження отруйних речовин в організм є органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіра і слизові оболонки. Посилюється їх уражуюча дія при потраплянні в рану і на опікову поверхню. Тканини, через які відбувається всмоктування отрут, можуть слугувати первинними бар’єрами на шляху проникнення ОР в організм, так і місцем первинної взаємодії отрут із біохімічною системою тканин. Клінічна картина уражень залежить від форми застосування, дози (концентрації) ОР, шляхів надходження в організм, своєчасності застосування засобів захисту і надання медичної допомоги.
Специфiчнi особливостями вищезазначених ОР вважають:
бiохiмiчний характер уражаючої дiї на живий органiзм;
здатнiсть вибiрково уражати живу силу без знищення матерiальних засобiв;
об’ємнiсть уражаючої дiї, здатнiсть заражати територiю i повiтряний простiр у районi її застосування;
проникаюча дiя – здатнiсть газiв, парiв, аерозолiв проникати з потоком повiтря в негерметичнi споруди;
тривалiсть збереження уражаючої дiї на зараженiй територiї;
рiзноманiтнiсть клiніки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює дiагностику уражень;
здатнiсть проникати в органiзм рiзними шляхами;
труднощi своєчасного виявлення факту застосування ОР;
необхiднiсть застосування спецiальних засобiв захисту;
сильна морально-психологiчна дiя на особовий склад військ і мирне населення.
Варто нагадати, що у 1965 р. ООН прийняла резолюцiю № 2603 про заборону хiмiчної вiйни, а в січні 1993 р. ООН прийнята Конвенція про заборону розроблення, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення.
Матеріал підготували: завідувач кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата, д.мед.н., проф..С.С. Ткачук, доц., к.мед. н. В.В. Гордієнко
