У світі зберігається загальна тенденція до старіння населення.
На теперішній час приблизно 15% населення – це люди старше 65 років. Нині єдиною країною, де 30% населення становлять люди у віці від 60 років, є Японія. Та згідно прогнозів ООН, до 2050 року в аналогічній демографічній ситуації опиняться ще 60 країн.
Старіння – це неминучий процес для кожного живого організму.
За визначенням, старіння – це процес поступового руйнування і втрати важливих функцій організму або його частин, зокрема здатності до розмноження і регенерації. Внаслідок цього організм стає менш пристосованим до умов навколишнього середовища, зменшує свою здатність боротися з хворобами.
Зміни нервової системи, пов’язані з процесами біологічного старіння і/або захворюваннями психоневрологічного та соматичного профілю, є провідними у літніх і старих людей. Проблеми нормального старіння і особливості неврологічних захворювань у людей похилого і старечого віку вивчає геріатрична неврологія, чи нейрогеріатрія. Необхідність виділення нейрогеріатрії як неврологічної субспеціальності обґрунтовується морфологічними і фізіологічними особливостями нервової системи в похилому і старечому віці, варіантами симптоматики і синдромологією, частими відмінностями перебігу захворювань від пацієнтів молодого і середнього віку, наявністю цілого ряду патологічних форм, характерних головним чином для даної вікової групи, особливостями терапії і реабілітації. Розробка питань нейрогеріатрії має і великий моральний аспект – надання допомоги (часто досить ефективної) людям, які віддали сили і здоров’я розвитку суспільства.
Специфічною проблемою є і профілактика захворювань у людей зазначених вікових груп.
Слід категорично відкинути вельми поширений терапевтичний нігілізм по відношенню до хворих похилого та старечого віку. Вміле лікування і наполеглива, терпляча реабілітаційна робота нерідко досягають позитивного результату у вигляді набуття хворим можливості самообслуговування і зменшення залежності від медичних працівників, родичів і оточуючих.
Старіння мозку часто випереджає інші соматичні прояви. Кількість нейронів головного мозку починає зменшуватися уже після 30 років; з віком цей процес прискорюється (на 0,1-0,2% за рік після 50 років). Знижується кровотік, зменшується маса мозку, порушуються функціональні зв’язки між нейронами через зміни вмісту нейротрансмітерів та чутливості до них рецепторів, що роз’єднує регуляторні системи нейронів, порушує інтегративні функції мозку, знижує пам’ять, толерантність до раніше звичних навантажень, швидкість реакції.
З порушенням діяльності мозку пов’язані такі прояви старіння організму, як зміна психіки, поведінки, погіршення пам’яті, зниження фізичної і розумової працездатності, рухової активності, порушення регуляції внутрішніх процесів.
Зменшення об’єму мозку і окремих його частин (особливо лобних часток) призводить до появи аксіальних рефлексів і легких естрапірамідних розладів (сповільнення ходи, підвищення м’язового тонусу в ногах, відсутність співдружніх рухів рук при ходьбі, гіпомімія). Для людей похилого і старечого віку характерні такі явища, як підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, порушення терморегуляції з тенденцією до гіпотермії (чим пояснюється часта «мерзлякуватість»), закрепи, розлади статевої функції, які пояснюються можливими порушеннями роботи вегетативної нервової системи. Важливо розрізняти зміни, які ми спостерігаємо: чи вони є ознакою нормального фізіологічного старіння чи проявом неврологічного захворювання.
З віком зменшується нейрональна пластичність, що призводить до зниження компенсаторних можливостей головного мозку при різних патологічних станах. Крім того, похилий вік є сильним і незалежним фактором ризику розвитку судинних і дегенеративних захворювань нервової системи. Можна сказати, що старіючий мозок має ніби певний ступінь готовності, схильності до ініціації механізмів пошкодження за несприятливих умов.
Протидіяти фізіологічному старінню мозку можна за допомогою активного інтелектуального навантаження. Під час навчання, засвоєння нової інформації, в мозку відбувається розростання нервових волокон, утворюються нові зв’язки, тим самим сповільнюються атрофічні процеси.
Збереження інтелектуальної і творчої активності в другій половині життя перешкоджає передчасному старінню, причому старінню не лише психічному, але і фізичному. Американські медики довели, що інтелектуали, зберігаючи ясність мислення, живуть на декілька років довше, ніж люди фізичної праці. Причому емоційні види інтелектуального навантаження типу читання книг, захоплення театром і кіно залишають мозок пасивним, розвиваючи тільки фантазію, і довголіттю не сприяють. Працюють виключно спокійні види інтелектуального навантаження за рішенням конкретних завдань в будь-якій діяльності, подібні до рішення наукових проблем, кросвордів, загадок і читанню слів задом наперед, які, стимулюючи процес мислення, викликають приплив крові до голови, що покращує кровопостачання мозку і живлення нервових клітин.
Щоб зберегти здоров’я, людина повинна підтримувати нормальну масу тіла, систематично займатися фізичними вправами, не взловживати алкоголем та курінням. Періодичні обстеження стану здоров’я дають змогу виявляти захворювання на ранніх стадіях, коли їх можна лікувати найефективніше.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Яремчук Оксана
