• Українська
  • English
Рання діагностика передракових захворювань шлунково-кишкового тракту
Рання діагностика передракових захворювань шлунково-кишкового тракту

Рання діагностика передракових захворювань шлунково-кишкового тракту

Щороку у світі діагностують більше 1,2 мільйона нових випадків раку ШКТ, що робить цю групу захворювань найпоширенішою серед  онкологічної патології.

 

В Україні щороку 30-40 тисяч хворих на рак ШКТ потрапляють на облік. Передраковими вважаються захворювання, які сприяють злоякісному перетворенню тканин органу внаслідок тривалого перебігу такого стану і відсутності адекватної терапії.

Термін «передрак» з’явився в 1896 році після Міжнародного конгресу лікарів-дерматологів в Лондоні, де було поставлено питання про деякі шкірні захворювання, як попередники раку шкіри. З тих пір цей термін широко увійшов до клінічної практики і став застосовуватися до захворювань інших органів.

Розрізняють:

облігатний передрак – це захворювання, які дуже часто самі переходять в рак. Облігатним передраком, наприклад, вважають поліпи, оскільки по різним даним від 60 до 95% випадків рак походить з епітеліальних поліповидних розростань в слизових оболонках різних органів.

факультативний передрак – патологічні стани або захворювання, які служать причиною для подальшого розвитку на їх фоні передракових змін і надалі – злоякісної пухлини. Сюди відносять хронічні запальні захворювання. При цьому тривале існування запального процесу в тканинах призводить до надмірного новоутворення клітинних елементів (проліферація) з порушенням їх диференціювання і утворення патологічних розростань або ущільнень у вигляді поліпів або вузлів.

Передракові захворювання стравоходу

Дивертикули

Езофагіти, особливо рефлюкс-езофагіт.

Стравохід Баррета

Передракові захворювання шлунку

Інфекція Н. pylori

Дисплазія

  Дисплазія III ступеню може розглядатися як рак in situ. У 40-45% людей у віці більше 60 років у слизовій оболонці шлунку відбувається перебудова епітелію за кишковим типом – кишкова метаплазія (тонкокишечна, товстокишечна). Товстокишечна метаплазія трактується як передраковий стан.

Поліпи и поліпоз шлунку

  Поліпи бувають гіперпластичними і аденоматозними. Дисплазія різного ступеня виразності в аденоматозних поліпах виявляється в 40-60% випадків, а дисплазія III ступеню – в 5-10%. Якщо гіперпластичні поліпи перероджуються в рак в 1-2% випадків, то плоска аденома – в 6-21%, а папіловірусна аденома – в 20-75%.

   Провідна роль в розпізнаванні поліпозу і поліпів шлунку належить рентгенологічному і гастроскопічному методам. Біопсія при ендоскопії дозволяє дати цитологічну і морфологічну характеристику поліпів.

Хронічний гастрит

  Найбільшу небезпеку в онкологічному сенсі представляє наявність атрофічного гастриту із зниженням секреції шлункових залоз і зменшенням кислотності шлункового соку. Особливу небезпеку представляють осередкові гастрити якого-небудь відділу шлунку, які найчастіше передують пухлині. Рак шлунку може розвинутися на тлі хронічного атрофічного гастриту в 1-13% випадків. Вирішальне значення в розпізнаванні різних форм хронічного гастриту належить гастрофіброскопії і гастробіопсії.

Виразкова хвороба шлунку

Малігнізація рецидивуючих і калльозних виразок шлунку відбувається в 2-10% хворих. При виявленні ВХ в обов’язковому порядку проводиться гістологічне дослідження біоптату, отриманого при ендоскопії верхній відділів шлунку. Повторна ендоскопія проводиться через 8 тижнів і до повного загоєння. Якщо повне загоєння не настає, проводиться повторна біопсія.

Перніціозна анемія (хвороба Аддісона)

Дане захворювання може бути визначене як відсутність внутрішнього чинника Касла, пов’язана з повною атрофією слизової оболонки фундального відділу шлунку і втратою парієнтальних клітин, як правило, це буває після 50 років. На момент виявлення хвороби запалення в слизовій оболонці відсутнє, тобто патологічний процес є атрофією без гастриту. Для хворих старше 50 років обов’язкове ендоскопічне дослідження шлунку 1 раз на рік. При перніціозній анемії рак шлунку розвивається в 0,5-12,3% випадків.

Хвороба Менетріє

Патологія шлунку невідомої етіології, яка виявляється дуже великими шлунковими складками, великими залозами з незначним їх запаленням і кістозним розширенням. При цьому зрідка зачіпається підслизовий шар. Часто процес обмежується тілом і дном шлунку. Інколи ширина і висота складок досягає 3,5 см. Характерні підвищене слизеутворення, гіпосекреція соляної кислоти і пепсину. Хвороба Менетріє, як правило, зустрічається у віці 30-60 років. В 5-10% випадків розвивається рак шлунка.

Основними методами виявлення передракових захворювань стравоходу і шлунку є езофагогастродуоденоскопія, рентгеноскопія, рН-метрія і, так звана, гастропанель (лабораторний метод оцінки шлункової секреції).

Передракові захворювання тонкої кишки

  У дванадцятипалій кишці онкологічні утворення зустрічаються дуже рідко. Велика частина їх поширюється з Фатерова соска.

Целіакія  (глютенова хвороба)

  Захворювання є формою хронічного ентероколіту з переважним ураженням тонкої кишки. Виникає унаслідок нездатності організму переварювати клейковину глютену.

Епітеліальні пухлини (поліпи, папіломи, аденоми)

Поліпи, часто множинні, мають невеликі розміри, рівні контури, розташовані на ніжці або широкій підставці. Множинні поліпи тонкої кишки, що поєднуються з пігментацією губ, щік, пальців (синдром Пейтца – Егерса), — родинне захворювання з високим відсотком малігнізації. При синдромі Кронкхайта – Канада (поєднання поліпозу з облисінням, порушенням зростання нігтів, анемією) відсоток малігнізації також високий.

Папіломи — епітеліальні пухлини, поверхня яких має вигляд цвітної капусти.

Аденоми — крупніші епітеліальні пухлини (можуть бути більше 3 см) щільної консистенції, при компресії не міняють форми. Відсоток малігнізації папілом і аденом значно вищий, ніж в поліпів.

Передракові захворювання товстої кишки

Колоректальні поліпи

   Імовірно головною причиною виникнення поліпів є хронічні запальні процеси в товстій кишці і віруси, причому дифузний поліпоз призводить до розвитку раку практично в 100% випадків. Досить небезпечні ворсинчасті пухлини –  до 90% з них можуть перероджуватися в рак.

Коліти, проктосигмоїдити

   У хворих з тривалим хронічним запаленням товстої кишки частота раку значно вища, ніж в загальній популяції. Останні роки все більша увага приділяється вивченню неспецифічного виразкового коліту і його взаємозв’язку з раком товстої кишки. Частота розвитку раку при виразковому коліті коливається від 0,6 до 10,8%. Ризик виникнення раку збільшується в тих випадках, коли захворювання починається в дитячому віці, при важких формах неспецифічного  виразкового коліту, а також при тривалості хвороби більше 10 років.

    Передракові захворювання вражають переважно ліву половину товстої кишки: пряма кишка – в 45% випадків, сигмовидна кишка – 39%, низхідна ободова кишка – 10% і анальний відділ – 6%. 

  Профілактикою ракових захворювань шлунково-кишкового тракту є своєчасне виявлення і лікування зазначеної патології. При виявленні передракових станів обов’язкове диспансерне спостереження і контроль (ендоскопічний, рентгенологічний, гістологічний).

Матеріал підготувала доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Віра Шупер

Корисно знати