• Українська
  • English
Досвід проведення катамнестичного спостереження недоношених новонароджених у країнах Європи
Досвід проведення катамнестичного спостереження недоношених новонароджених у країнах Європи

Досвід проведення катамнестичного спостереження недоношених новонароджених у країнах Європи

Перед сучасною неонатологією та педіатрією постав ряд проблем,

які потребують нагального вирішення організаційних та методологічних підходів до спостереження та лікування новонароджених, які народилися при реалізації перинатальних факторів ризику, що зумовлено: підвищенням кількості дітей, що народились передчасноі/або хворими, – тих, які після виписки з родопомічних закладів/перинатальних центрів формують групу ризику з розвитку хронічних, інвалідизуючих захворювань та порушень соціальної адаптації  (Pedersen 2000; Bhutta 2002; Doyle 2004). Незважаючи на значну частоту виживання передчасно народжених дітей, ще з 1990 років частота інвалідизуючих станів у них залишається за даними різних авторів на рівні 50% внаслідок затримки моторних, когнітивних та поведінкових розладів (Bhutta 2002; Doyle 2004), 5-15% розвитку дитячого церебрального паралічу (Tin 1997; Vohr 2005).

Існуюча на теперішній час медична допомога дітям за умов перенесеної перинатальної патології базується переважно лише на організації обстеження, спостереження та втілення комплексу лікувально-оздоровчих заходів з аналізом їх результатів у дітей-інвалідів, і не орієнтована на максимально раннє виявлення проблем у дітей з груп ризику від народження, які на старті життя можуть ще не мати клінічного діагнозу. У розвинених країнах світу на виявлення таких проблем спрямована система катамнестичного спостереження та раннього втручання.

Основною метою системи раннього втручання, катамнестичного спостереження, лікування та реабілітації є створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей віком від 0 до 3 років, сприяння їх розвитку (фізичному, пізнавальному, соціально-адаптивному), збільшення мотивації, навичок та вмінь сім’ї у забезпеченні догляду за розвитком дитини залежно від її індивідуальних і вікових особливостей, формування партнерських відносин з родиною, забезпечуючи при цьому необхідну підтримку у медичній і соціальній інтеграції сім’ї і дитини, у тому числі, через надання інформаційних та консультаційних послуг.

В Україні на сьогодні не існує загальнодержавного систематизованого реєстру дітей з перинатальною патологією, який би включав дані стосовно їх кількості та ефективності лікування та спостереження. Національна база даних містить лише  інформацію стосовно хворих новонароджених, захворюваність та виживання. Доцільність створення обласного Реєстру дітей з перинатальною  патологією базується на світовому досвіді, у тому числі, провідних країн Європи.

Єдина електронна база дозволить не тільки створити обласний Реєстр новонароджених з перинатальною патологією, організувати інформаційну попереджувальну роботу з батьками, оптимізувати структуру подальшого спостереження, лікування та реабілітації, але й створить засади  для планування медичної допомоги на обласному та регіональному рівні.  Структурована програма пролонгованого спостереження новонароджених з перинатальною патологією сприятиме підвищенню ефективності багатопрофільної міждисциплінарної допомоги дітям від народження, дозволить попередити зростання показників захворюваності та інвалідності.

До основних завдань програми раннього втручання, катамнестичного спостереження, лікування та реабілітації дітей з перинатальною патологією відносять:

  • Раннє виявлення можливих порушень розвитку (рухова спроможність, слух, зір, сон та пильнування, увага, мова) у дітей та запровадження схем лікування, консультацій та досліджень.
  • Моніторинг соматичних порушень (слухових, зорових, дихальної системи, органів травлення).
  • Інформування батьків про потребу розвитку дитини та їх активне залучення до процесів розвитку.
  • Оцінювання об’єму та реабілітаційних можливостей в залежності від ризику розвитку неврологічних ускладнень.

Запровадження такої системи в Україні надасть можливість на ранньому етапі виявляти дітей з групи ризику розвитку інвалідизуючих захворювань, своєчасно застосовувати до них реабілітаційні заходи, що дозволить зменшити кількість дітей-інвалідів; на ранньому етапі починати лікувально-реабілітаційні заходи у дітей, які народились з вродженою патологією та травмами, тим самим покращувати їх соціальну адаптацію та пристосування до навколишнього середовища, що дозволить поліпшити якість життя не лише дітям, а й членам їх родини, а також зменшити кількість так званих «традиційних» розлучень в родинах з «проблемними» дітьми; підтримувати сім’ї та заохочувати їх у вихованні таких дітей, що дозволить зменшити кількість немовлят, від яких відмовились батьки; налагодити зворотній зв’язок з неонатальними відділеннями перинатальних центрів, що дозволить досліджувати ефективність застосованих лікувально-діагностичних технологій та запроваджувати нові сучасні методи лікування і реабілітації передчасно народжених і/або хворих дітей з високою якістю та ефективністю.

Матеріал підготували: завідувач кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини, професор, д.мед.н. Ю.М. Нечитайло, доцент кафедри, к.мед.н. О.С. Годованець.

 

Корисно знати