Досить часто люди, що втратили зуби або мають косметичні дефекти в ділянці передніх зубів верхньої щелепи, перестають посміхатися. Представники певних професій (артисти, музиканти, викладачі, диктори) асоціюють втрату зубів із необхідністю зміни свого фаху або навіть виходу на пенсію.
При стоматологічних втручаннях лікарі часто обмежуються клінічним обстеженням пацієнта, не приділяючи певної уваги саме їх психологічним особливостям. Причиною цього є невеликий проміжок часу, що відведений на лікування одного пацієнта, особливо у державних установах, а також необізнаність лікарів-стоматологів у особливостях психологічної підготовки. Внаслідок цього не використовуються можливості емоційної регуляції пацієнтів з урахуванням індивідуальності.
Тому для лікаря стоматолога-ортопеда дуже важливо встановити контакт із пацієнтом, завоювати його довіру, без позитивних наслідків чого недоцільно приступати до лікування. Пацієнта необхідно уважно вислухати, обговорити з ним особливості майбутньої конструкції протеза, роз’яснити роль самого пацієнта в успішному результаті ортопедичного лікування, особливо коли ще немає досвіду користування протезом, тобто коли протез виготовляється вперше. Пацієнт не байдужий до ортопедичного лікування, коли успіх його залежить від зацікавленості лікаря до його проблеми.
Психологічна підготовка хворого полягає в застосуванні різних методів спілкування і впливу на нього, що сприяють успішному проведенню ортопедичного лікування. Однак, така підготовка може бути дієвою лише в тому випадку, якщо її проводять з урахуванням психологічних особливостей кожної людини.
Останнім часом значно збільшується кількість приватних стоматологічних установ, у яких використовують новітні технології в галузі медицини, тому залучення великої кількості пацієнтів у багатьох випадках залежить від наявності спеціаліста зі знанням психології, з навичками встановлювати довірчий контакт з будь-яким пацієнтом незалежно від його психологічного стану.
Раніше як варіант психологічної оцінки пацієнтів використовувалось врахування типів нервової діяльності за Гіппократом: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік. Найбільш сприятливими умовами для протезування були у пацієнтів із врівноваженою психікою (сангвініки). Вони оптимістично налаштовані, спокійні, не втрачають самовладання навіть у важких ситуаціях, позитивно сприймають лікаря і охоче виконують всі його поради та рекомендації, легко долаючи різні незручності, швидко звикають до протезів. Значну масу пацієнтів становлять повільні люди (флегматики), які потребують більш тривалої психологічної підготовки, яка полягає у постійному наголошенні лікаря на тому, що успішне користування протезом в основному залежить від їх старання, терпіння і сили волі, звичайно, за умови якісного протезування. Пацієнти з легко збудливою нервовою системою (холерики) бувають нетерплячі, запальні і часом нестримані. Тому при їх протезуванні потрібно бути досить обережним, стриманим, зважувати кожне своє слово, попереджати про проблеми, з якими їм доведеться зіткнутися у зв’язку з користуванням протезами. Найбільші труднощі психологічного характеру бувають у пацієнтів зі слабким типом нервової діяльності (меланхоліки), які зазвичай байдужі, яких не турбує їх зовнішній вигляд, відсутність або зміна кольору зубів. Вони звертаються до лікаря лише за наполяганням друзів або родичів.
Останнім часом виділяють такі основні соціальні типи особистості: аналітик, доброзичливий, директивний, експресивний, звертаючи увагу на емоційний настрій хворих, їх ходу, статуру, манеру спілкування тощо.
У пацієнтів-аналітиків розмірені, ритмічні рухи, впевнені, стримані жести. Вони зберігають велику дистанцію, але задають багато питань. Їх голос рівний, спокійний, монотонний. Важко приймають рішення. Отже, їм важливі деталі, факти, логіка у призначеному лікуванні з обов’язковими доказами. Тому ключовими моментами для лікаря при виборі методу лікування необхідно вважати: доказовість, відповідність ціни та якості, ефективність.
У доброзичливого пацієнта основними характеристиками є плавні рухи, вкрадлива хода, стримані жести, посмішка. Він активно слухає, погано реагує на тиск з боку, повільно приймає рішення, не схильний до змін. Отже, в спілкуванні з таким пацієнтом треба завоювати його довіру, зосередити увагу на проблемі, що дасть можливість досягти позитивного результату лікування, а при виборі методу лікування ключовими позиціями повинні бути: безпека, великий досвід використання та доступна ціна.
Директивний пацієнт має впевнену ходу, хорошу статуру, вивірені жести, зберігає дистанцію, голосний, мовлення ритмічне, швидке, впевнене, неемоційне. Це найсильніший тип особистості, якій спрямований на швидкий результат. Тактикою у спілкуванні з таким пацієнтом повинні бути компетентність, упевненість, лаконічність, відсутність зайвих емоцій. Тобто рекомендаціями для даного пацієнта є конкретні заходи із досягненням ефекту лікування.
Експресивний пацієнт має широкі розмашисті рухи і ходу, через неуважність може щось зачепити руками, постійно змінює дистанцію, його жести різкі. Ця особистість високоемоційна, швидко приймає рішення, не любить дрібниць, але любить розповідати про своє особисте життя. Отже, правильною тактикою у спілкуванні з цим пацієнтом повинні бути яскраві ідеї, творчість, простота. Вони цінять саме новаторський і творчий підхід, тому при лікуванні цих пацієнтів рекомендації лікаря повинні бути яркими та емоційними, доцільно використовувати жарти та смішні ситуації.
Таким чином, тільки провівши певну психологічну підготовку хворих, можна розраховувати на сприятливі результати ортопедичного лікування.
Матеріал підготували: проф. Бєліков О.Б., к.мед.н. Бєлікова Н.І., кафедра ортопедичної стоматології
