Доцент кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Анюта Степанівна Сидорчук зі студентами 41 групи медичного факультету № 3 обговорили питання професійного ризику інфікування ВІЛ-1 та ВІЛ-2 медичного персоналу інфекційного стаціонару, хірургічних відділень і пологових будинків в Україні, Індії та країнах Центральної Африки.
Аналіз інформаційних ресурсів виявив, що більшість медичних працівників дотримується заходів профілактики професійного інфікування та запобігання передачі ВІЛ хворим, однак працівникам притаманна досить ризикована поведінка під час виконання своїх професійних обов’язків.
Одна третина медичних працівників недостатньо використовує засоби індивідуального захисту (латексні стерильні рукавички, халати, маски й захисні окуляри), у тому числі небезпечно поводиться з колючим інструментарієм (знімаючи голки з шприців, після їх використання, до дезінфекції; надягаючи на них ковпачок), що формує підвищений ризик їхнього професійного інфікування ВІЛ. Недостатня матеріально-технічна база в медичних закладах різних країн також впливає на стан і рівень професійного зараження медиків стаціонарів.
На жаль, серед медиків зустрічаються випадки невідповідності власних дій з післяконтактної профілактики інфікуванню ВІЛ до сучасних превентивних заходів, рекомендованих експертами ВООЗ. Категорично не можна відсмоктувати кров з ранки, піддавати місце випадкового «аварійного» поранення стисненню, тертю пошкодженого місця, обробляти його подразнюючими антисептиками (спиртом, йодом, хлоргексидином), накладати на нього герметичну пов’язку.
Постконтактною профілактикою вважають комплекс медичних заходів, спрямованих на попередження розвитку інфекції після ймовірного контакту з патогенним мікроорганізмом. Ця профілактика включає першу допомогу, консультування і оцінку ризику інфікування ВІЛ, тестування на ВІЛ після отримання інформованої згоди і, в залежності від ступеню ризику, проведення короткого курсу (28 днів) антиретровірусної терапії з наданням підтримки і подальшого спостереження.
Під професійним контактом з ризиком інфікування ВІЛ розуміють контакт з кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами внаслідок потрапляння їх під шкіру, на слизові або ушкоджену шкіру, який трапився при виконанні службових обов’язків. Професійний контакт можливий у медичних працівників, співробітників правоохоронних органів та деяких ін.
Небезпеку інфікування ВІЛ при виконанні службових обов’язків становлять поранення гострими інструментами (наприклад, голкою), забрудненими кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами, контакт через ушкоджену шкіру (тріщини, садна) або слизові.
Ризик інфікування при професійному контакті залежить від форми контакту і кількості небезпечного матеріалу.
Фактори, які підвищують ризик професійного інфікування:
глибоке (внутрішньом’язове) ушкодження;
поранення, при якому забруднений інструмент потрапляє в кровоносну судину;
поранення порожнистою голкою;
високий рівень вірусного навантаження в особи (ймовірного джерела інфікування).
Метою першої допомоги після ймовірного контакту з ВІЛ є скорочення часу контакту з інфікованими біологічними рідинами (в тому числі з кров’ю) та тканинами.
При пораненні голкою або іншим гострим інструментом доцільно:
Негайно вимити місце контакту з милом;
Потримати поранену поверхню під струмом проточної води (кілька хвилин або поки кровотеча не припиниться), щоб дозволити крові вільно витікати з рани;
За умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим гелем або розчином для миття рук.
Дотримання медичними працівниками закладів охорони здоров’я правил надання першої медичної допомоги в разі виробничої аварії з імовірним інфікуванням ВІЛ є обов’язковим в системі превентивної медицини.
