СВЯТО. Концерт до 50-річчя чернівецького ансамблю відбудеться 29 травня, о 17.00, в палаці “Академічний”.
Півстолітній ювілей Народний аматорський ансамбль пісні і танцю “Трембіта” БДМУ відзначить двогодинним концертом. Артисти підготували глядачам чимало колоритних буковинських пісень і танців, які є їхньою візитівкою. Також у концерті візьмуть участь: студентський хор “Резонанс” ЧНУ ім. Ю. Федьковича, ансамбль “Плай”, артисти Чернівецької обласної філармонії та спудеї місцевих вишів.
Напередодні ювілею Народного аматорського ансамблю пісні і танцю “Трембіта” БДМУ, “Погляд” поспілкувався з його хормейстером Михайлом Мокловичем та директором Іваном Гараздюком.
– Що найбільше запам’ятали з періоду свого творчого становлення?
Народний аматорський ансамбль пісні і танцю “Трембіта” створено 1963 року талановитими студентами Чернівецького медичного інституту (нині – БДМУ). За роки творчої діяльності у репертуарі ансамблю з’явилося понад 290 пісень, 50 оркестрових номерів, поставлено 30 вокально-хореографічних композицій. Колектив неодноразово виступав з концертами не лише на Буковині та Україні, але й за її межами – Румунії, Польщі та Угорщині.
Михайло Моклович: Змалку любив виконувати, як народні, так і популярні на той час пісні. Мав у кого вдатися – мої мама і тітка дуже гарно співали в церковному і світському хорі.
Я мав високий дискант, тож співав як соловейко. Всі так і називали мене соловейком та пророчили велике майбутнє. Співав з ранку до вечора: коли гнав корови пасти в ліс, коли брав активну участь в шкільній самодіяльності та світському хорі.
Якось до нас (смт Делятин Івано-Франківської області, – авт.) комісія приїжджала з Києва. Вони шукали таланти по районах. Їм сподобалася моя манера виконання, вони навіть хотіли забрати мене до столиці, але мама не пустила. Тому вступив у Станіславське музичне училище (нині Івано-Франківське училище мистецтв) на хормейстерський відділ. При вступі, коли співав, всі хто був за дверима думали, що співає директриса.
– Чим для вас є народне мистецтво?
Іван Гараздюк: Для мене народне мистецтво – це ніби те, що мама для дитини. Мені подобається, що наш ансамбль зберігає велику частку народності, незважаючи на новомодні культурні тенденції.
– Як потрапили в ансамбль “Трембіта”?
Михайло Моклович: Якось до мене зайшов Д. Жалюк і запропонував попрацювати хормейстером в “Трембіті” Чернівецького медичного інституту. Після деяких вагань, я погодився і 1999 року був призначений на посаду хормейстера. В той час хорова група була чисельною, мені було з ким працювати, тому, не гаючи часу, почав підбирати новий репертуар. Дякуючи Богові, взаємовідносини зі студентами налагодились одразу, ми не витрачали час на притирання й одразу взялись до роботи. Тож не минуло і шести місяців, як ансамбль отримав звання народного. Мені було цікаво працювати зі студентами-медиками. Пісні Миколи Леонтовича, Григорія Давидовського, Андрія Кушніренка та мої власні твори стали основою репертуару хорової групи. Ансамбль брав участь у різних конкурсах та фестивалях, а 2001 року, на десяту річницю від Дня Незалежності, “Трембіту” удостоїли честі відкривати концерт.
Іван Гараздюк: Прийшов у ансамбль “Трембіта” у 2007 році. Одного разу зустрів Петра Ковальчука (голова профкому БДМУ, – авт.), який запропонував мені стати куратором ансамблю. Це, звісно, була для мене несподіванка. Проте я погодився, адже, вважаю, що нічого у житті не відбувається випадково. Уже через рік ми гідно виступили на фестивалі “Буковинські зустрічі”. “Трембіта” ніби вдихнула свіжий ковток повітря і почала працювати по-новому.
– Чим відрізняються талановиті студенти-медики від студентів училища мистецтв?
Михайло Моклович: Відрізняються тим, що студенти-медики менш обізнані з музикою в деталях, але у них присутнє велике бажання пізнати суть твору і дуже стараються зробити якнайкраще. А ось студенти училища мистецтв відносяться до репетицій, як до буденної роботи.
Іван Гараздюк: Студенти, порівнюючи з іншими роками, не змінюються. Вони добре вчаться, щоб бути хорошими спеціалістами, працюють над собою, щоб бути цікавими особистостями.
– Над чим зараз працюєте? Які перспективи у ансамблю “Трембіта”?
Михайло Моклович: Загалом, працюємо з різними метрами української народної пісні. Маючи великий досвід хормейстерської роботи, маю і свої доробки – це 20 пісень у власній обробці: “Ой, Марічко, чічері”, “Ти до мене не ходи”, “Ой, хмариться, туманиться”, “А Марія вареники чинить”, “Ой на горі два дубки”, “Світи, місяченьку”, “Ой у полі нивка”. Також є декілька і польських народних пісень – “Гей, соколе”, “Ішла дівчина до лісу”, “Моя Марисю, кохай мене” тощо. Зараз працюємо над творами “Ой ти, дівчино, чом зажурилась”, “Ой у полі три криниченьки”, “Бодай ся когут знудив”, “Як я була мала, мала”, “Ой продала дівчина курку”, “Сіяв мужик просо” та багато інших.
Іван Гараздюк: З Михайлом Мокловичем працюємо вже давно, тому впевнений, що високий рівень триматимемо і надалі. Зараз у нас новий балетмейстер Денис Орновицький. З перших репетицій побачив, що наша танцювальна група розкриється ще більше. Звісно, мені б хотілося, щоб у майбутньому ансамбль мав свій оркестр.
За матеріалами інформаційного ресурсу “Від і до” автор Ольга Шупеня
