ЦІНУЙТЕ ЖИТТЯ. 15 лютого громадськість відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 24-ю річницю виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан. як ми раніше зазначали у Чернівцях відбудеться покладання вінків до пам’ятника загиблим в Афганістані буковинцям та концерт “Реквієм” в палаці “Академічний”, за участі студентів БДМУ.
До слова, на сьогодні в університеті працює три співробітники – учасники бойових дій на території інших держав. Зокрема, професор Георгій Ходоровський, Надзвичайний і Повноважний Посол України, який працював в Афганістані під час військового конфлікту; професор Борис Боднар, завідувач кафедри дитячої хірургії та отоларингології, який проходив військову службу під час конфлікту в Чехословаччині у 1969 році та доцент кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії – Петро Ковальчук, що проходив службу під час азербайджано-вірменського (карабаського) військового конфлікту упродовж 1989-1990 років.
Як розповідає Петро Євгенович, під час його військової служби у Львові, розпочався карабаський військовий конфлікт, його і багатьох інших було направлено із миротворчою місією у м.Ганджа. Загалом з України за 3 дні туди було направлено більше 15 тисяч військовослужбовців. В обов’язки мотострілецького батальйону, в якому служив Петро Ковальчук, входило попередження сутичок між вірменами та азербайджанами, охорона прикордонної зони між конфліктуючими сторонами.
…ми не знали звідки чекати обстрілу, адже знаходилися між двома ворогуючими сторонами.
“Складність служби полягала у тому, що ми не знали звідки чекати обстрілу, адже знаходилися між двома ворогуючими сторонами. Проте у нас був хороший командир, у якого був девіз “Мій обов’язок – повернути вас живими вашим матерям”. І він цю обіцянку виконав,”– згадує доцент Ковальчук.
Мама Петра Євгеновича, про те, що син не у Львові, дізналася із випуску новин, тому що одразу солдати і самі не знали куди вони їдуть, а листи, які вони відправили пізніше, йшли більше двох місяців.
Прослуживши 10 місяців, Петро Євгенович повернувся додому, і, за його словами, досить важко було забути ті події. Проте у нього була заповітна мрія – здобути фах лікаря та допомагати людям. Саме це, і, безперечно, підтримка рідних, повернули Петра Євгеновича до звичного життя. Він вступив до Чернівецького медичного інституту (тепер БДМУ), закінчив навчання і вже 15 років працює травматологом.
Як зазначив у розмові доцент Петро Ковальчук, потрібно цінувати життя у всіх його проявах, берегти рідних та побажав всім завжди мирного неба над головами.
Отже, шановні учасники бойових дій у зарубіжних країнах, щиро дякуємо Вам за Вашу сміливість і зичимо міцного здоров’я, життєвих гараздів, родинного затишку, поваги та шани від людей.
