ЮВІЛЕЙ. Цього року виповнюється 50 років із заснування Народного аматорського ансамблю пісні і танцю “Трембіта”. Ансамбль має свою неповторну історію, яку творили колишні студенти на сьогодні доктори медичних наук, кандидати медичних наук, професори, доценти, висококваліфіковані лікарі. Близько трьох тисяч юнаків і дівчат різних поколінь пройшли в ансамблі школу естетичного виховання. Вже сьоме покоління студентів співає, танцює і грає на народних інструментах в Народному аматорському ансамблі пісні і танцю “Трембіта”.
З нагоди ювілею колективу та з нагоди Міжнародного дня танцю ми поспілкувались з учасниками ансамблю, дізналися про їх враження від участі в колективі.
Хомин Вікторія,
староста колективу, студентка 5 курсу медичного факультету№1
– Вікторіє, скажіть, до того як Ви вступили в Буковинський державний медичний університет чи було Вам відомо що існує такий ансамбль студентської творчості як “Трембіта”?
– При вступі до нашого університету спочатку я не знала що тут існує такий колектив, але коли ми заповнювали вступні документи, там була графа де зазначалось: “Чи Ви берете участь в колективах народної творчості, чи співаєте, чи танцюєте, чи маєте бажання в університеті проявляти свої таланти й на далі?”.Через 2 тижні після початку навчання на лекцію прийшов Іван Васильович Гараздюк і зробив оголошення про те, що проходить відбір для участі в ансамблі “Трембіта” і танцювальної, і хорової групи. Я вирішила піти на відбір і дуже задоволена своїм рішенням.
В нас існує така традиція серед учасників ансамблю – Якщо не піти на репетицію, то завтра буде двійка.
– Чи займались Ви танцями, співами до вступу в університет? Чи відвідували творчі студії, ансамблі?
– Так, займалася раніше в шкільному ансамблі. Брала участь в різних заходах, також в нас на Івано-Франківщині є відомий ансамбль пісні й танців “Барви Прикарпаття”, де також брала участь. Ми проводили різні концерти, виїзні виступи, і дуже рада, що навчаючись, маю можливість продовжувати свою творчу діяльність.
– Як Вам вдається поєднувати досить важку спеціальність “Лікувальна справа” з творчістю?
– Хочу наголосити на тому, що участь в “Трембіті” дає певну розрядку від навчання, позитивний заряд, нові сили на нові злети. В нас існує така традиція серед учасників ансамблю – Якщо не піти на репетицію, то завтра буде двійка. Ми кожного разу стараємось відвідувати репетиції, ходити на концерти для того щоб бути в позитивному настрої для подальших навчальних здобутків.
– Чи продовжуєте спілкуватися зі старшими колегами, учасниками ансамблю, які вже завершили навчання?
– Підтримую зв’язок майже з усіма учасниками, з якими познайомилась в цьому колективі. Коли я була на першому курсі, тут був дуже хороший склад хлопців це й сприяло тому що я почала часто ходити на репетиції (сміється). Учасниками колективу були Юрій Бойчук, Олександр Гуменюк, Віктор Луцюк. Також колишня староста “Трембіти” Тетяна Тулійка. Я з ними всіма спілкуюсь, вони хвилюються за нас, ми ділимось враженнями про те як відбуваються концерти, репетиції.
Сучко Костянтин,
студент 2 курсу медичного факультету №2
– Костянтин, Ви зараз студент ІІ курсу, чи чули про ансамбль “Трембіта” коли навчались в школі, чи знайомство відбулось вже в стінах університету?
– Знайомство відбулось в перші дні навчання в БДМУ. Прийшов Іван Васильович, проводив відбір в ансамбль. Ось вже другий рік є учасником ансамблю і це мені дуже подобається
– Як Ви поєднуєте свою творчу діяльність з навчанням. Чи не важко, виникають якісь труднощі?
– Дуже органічно все поєднується, адже як сказав хтось з філософів – “Чим більше людина дає собі навантаження, тим більше вона встигає, тим більш доцільніше вона розприділяє свій час”.
Щербань Уляна,
студентка 5 курсу медичного факультету №1
– Уляно, при вступі Ви знали Ви що в БДМУ існує такий ансамбль як “Трембіта”. Які у Вас перші враження були від колективу?
– Звісно про ансамбль чула, проте вперше виступ “Трембіти” побачила на посвяті студентів. Одразу ж у вересні я вступила в цей прекрасний колектив, а щодо вражень то тільки позитивні.
Репетиція – це своєрідна релаксація, відпочинок для душі, зміна роду діяльності. Саме тому після кожної репетиції я починаю вчитись з більшою наснагою.
– Останнім часом Ви були десь на виїзних концертах, приймали участь в конкурсах, фестивалях ?
– Зараз ми всі готуємось до грандіозної поїздки в Угорщину, проводимо шалений темп репетицій. Звичайно їздили і у райони та інші обласні центри, виступали за кордоном. Під час цього знайомились з різними народними ансамблями, обмінювались досвідом, баченням на розвиток молоді, студентства.
– Як Ви поєднуєте заняття творчістю з навчанням в БДМУ?
– Репетиція – це своєрідна релаксація, відпочинок для душі, зміна роду діяльності. Саме тому після кожної репетиції я починаю вчитись з більшою наснагою. Кажуть, що лікар повинен лікувати перш за все словом, тому спілкуючись в ансамблі з глядачем ми стаємо більш комунікабельними, вихованими, ми бачимо індивідуальний підхід до кожного і розуміємо, що слово може гріти душу.
Дрозда Іванна,
студентка 4 курсу стоматологічного факультету.
– Іванно, чи є у Вас якісь побажання для ансамблю Трембіта в майбутньому? Чи хотіли Ви б поповнити запас пісень, збільшити кількість виїздів з концертами, участь у фестивалях?
– Ми й так беремо участь у багатьох фестивалях, та й репертуар великий і різноманітний. Проте нам не вистачає учасників, які б могли виступати, мало хлопців. Хотілося б збільшити різноманітність костюмів.
– Ваші попередники сказали що декілька років назад був досить потужний чоловічий склад в ансамблі, невже зараз хлопці менше люблять співати, танцювати?
– Сміється – Наші хлопці трошки ліниві, вже не так хочуть ходити на репетиції. Але ми працюємо над цим питанням.
Косовець Майя,
студентка 3 курсу медичного факультету №4
– Як відбулося Ваше знайомство з ансамблем “Трембіта”? Чи Ви чули про нього раніше, до того як навчались в БДМУ? Чи познайомились в стінах БДМУ? Хтось Вам рекомендував його?»
– Взагалі для мене “Трембіта” стала частинкою моєї сім’ї. Про ансамбль я почула при вступі, багато розповідали викладачі. Мені тут сподобалось, тому що раніше займалась танцями і народна творчість для мене є великою частиною життя. В Трембіті все подобається – колектив, друзі, знайомі, виступи, репетиції – все.
– Як Ви гадаєте чи допоможе Вам участь в ансамблі в майбутньому стати хорошим спеціалістом, зокрема педіатром?
– Взагалі танець для нас є великим натхненням, танцюючи ми заряджаємось енергією. Він допомагає мені на не легкій професійній стежині. Людина, яка виступає на сцені, яка показує себе перед глядачами, вона стає більш відкритою і їй легше спілкуватись з пацієнтами.
Ось такі вони студенти – учасники теперішнього складу Народного аматорського ансамблю пісні і танцю ”Трембіта”. Побажаємо їм успіхів, творчих злетів та здобутків, самореалізації та здійснення всіх задумів і мрій.
Розмову вів: асистент кафедри хірургічної та дитячої стоматології Андрій Бамбуляк.
