Сесія здана, на душі спокій, що змінявся нудьгою.
Задушливе місто, звичний пейзаж з вікна – все, що бачать багато студентів улітку. Постає питання: «Чим же себе зайняти?» Студенти 6 курсу Берегій Олексій та Якимюк Анна скористалися літніми канікулами по-максимуму і пройшли клінічну практику за кордоном і погодились розповісти як це було.
Берегій Олексій:
«У вересні 2015 року мені випала нагода пройти місячне стажування в одній з провідних державних клінік Анкари – Ankara Ataturk Training and Research Hospital за програмою міжнародного стажування IFMSA. Хочу зауважити, що це було моє перше закордонне стажування, тож основною моєю метою було отримання якомога більшої кількості професійних знань та вмінь. Однак, на шляху поставала ціла низка питань та сумнівів: незнайома країна інша релігія, світогляд, традиції.
Одразу зазначу, що в Туреччині, як і в більшості країн сучасного світу, діє страхова медицина, що значно полегшує процедуру обстеження та лікування пацієнтів, однак у декілька разів збільшує навантаження на працівників медичних установ. Проте, все це нівелюється комфортними та сучасними умовами роботи лікарів.
Структура лікарні побудована таким чином, що об’єднує майже всі основні галузі медицини: хірургію, ортопедію та травматологію, офтальмологію, гінекологію, урологію, онкологію, пластичну хірургію, відділення трансплантації тощо. Хотілося б зазначити, що кожне відділення має власне обладнання для проведення діагностики та інструментального обстеження пацієнтів (МРТ, КТ, рентген, УЗД, ЕКГ, лабораторію та ін.), що дає змогу значно швидше та ефективніше надавати комплекс лікувальних заходів.
Працювати мені довелося у відділенні «Невідкладної медицини». Це відділення обґрунтовано вважається найінтенсивнішим та найнапруженішим відділенням. У цьому я переконався одразу ж після початку першого робочого дня. Тільки до обіду мені випала нагода накласти шви трьом робітникам, які працювали на сусідньому будівництві, та взяти участь у проведенні реанімаційних заходів (непрямий масаж серця) потерпілій у ДТП.
Зважаючи на більш, ніж 5-ти мільйонне населення та інтенсивний ритм життя, невдовзі для мене стали звичними потерпілі, що постраждали в ДТП, пацієнти з колото-різаними ранами, побутовими травмами, переломами різної складності, спробами суїциду, серцеві напади, кульові поранення та багато іншого. Велике значення для мене мали 24- та 36-годинні чергування, під час яких я отримував можливість безперервно відпрацьовувати величезну кількість невідкладних маніпуляцій, починаючи від фіксації шкірних клаптів спеціальним степлером «Skin Stapler» та репозиції кісткових уламків, закінчуючи реанімаційними та діагностичними заходами.
Так як в клініці працює система ротації персоналу в різних відділеннях, у мене була нагода протягом чотирьох днів працювати у відділенні травматології, асистувати на багатьох операціях ув хірургічному, ортопедичному, кардіохірургічному та відділенні пластичної хірургії, що дало мені неоціненний шанс побачити та взяти участь у проведенні досить складних операцій. A
Окремої уваги заслуговує робот-хірург «DaVinci». Це роботизована система «хірург», яка дає змогу значно швидше та ефективніше виконувати величезну кількість операцій у цілій низці медичних галузей, що значно зменшує травматизацію та прискорює час реабілітації хворих. Також у лікарні протягом тривалого часу функціонує відділення лазерної й кріохірургії та інші найновітніші технологічні пристрої.
Усіх важкопоранених у відділення невідкладної допомоги доставляють медичними гвинтокрилами.
Персонал мого відділення, як і лікарні в цілому, був надзвичайно доброзичливий! Завдяки їм я відчув себе не просто стажером, я відчув себе частиною команди!
Не дарма кажуть, що Туреччина – це серце східних ласощів та гострих вражень. Все це я відчув наприкінці стажування, коли мої друзі влаштували нам неймовірну екскурсію Туреччиною: Каппадокія, Стамбул, Бодрум, і скрізь у повітрі відчувався запашний присмак турецьких ласощів, прянощів та кави.
Відверто кажучи, неможливо передати словами весь той безцінний досвід, який я отримав, працюючи в клініці Анкари. Залишається сподіватися, що найближчим часом ми також «вийдемо» на гідний рівень як медицини, так і життя в цілому».
Якимюк Анна:
«Коли є нагода спробувати щось нове, отримати досвід чи просто дізнатись більше – A варто хапати цю можливість.
Австрія є саме тією країною, де вдало поєднується реалізація бажання навчатись, вдосконалюватись та радіти життю. Протягом чотирьох тижнів я проходила виробничу практику в хірургічному відділенні Лікарні сестер милосердя міста Рід, яка дозволила відчути себе лікарем, глибше осягнути необхідність і гуманність обраної професії.
Стажування надало можливість вести хворих з різноманітною патологією за європейськими стандартами, реалізувати отримані під час теоретичного навчання знання на практиці, удосконалювати свої навички та вміння, нести відповідальність за долю пацієнтів. Доброзичливість і щирість медичних працівників, чудова робоча атмосфера, прекрасне устаткування якнайкраще сприяли щоденній праці. Пізнавайте світ, інших людей і себе, успіхів Вам!»
