Стартував черговий тиждень дистанційного навчання на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб в Буковинському державному університеті.
Позаду перші враження та переживання. Подекуди – моменти розгубленості та напруженості. Дистанційне навчання на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб увійшло в сталу колію і більш не видається ні неосяжним досягненням майбутнього, ні викликом сьогодення – лише сталий робочий ефективний процес. Величезна заслуга у тому – дружного колективу університету, який у вкрай короткі терміни налагодив ефективну роботу кафедр і підрозділів – прийняв рішення щодо уніфікованого підходу, забезпечив чіткими інструкціями й створив умови для ефективного тренінгу роботи на платформах, які підтримують дистанційні відеозустрічі.
Хто б міг наприкінці першого семестру уявити, що у березні-квітні аудиторії та лекційні зали будуть порожніми, а освітній процес при тому буде відбуватися повним ходом? Всім нам довелося одномоментно вийти за рамки зони комфорту – звичних аудиторно-госпітальних умов. Під рукою нема пацієнтів, які б наживо розповіли про свої відчуття та показали, де та як проявляється їхня хвороба. Але залишається потреба вміло й ефективно забезпечити освітній процес.
Ситуація, що склалася, змушує всіх і кожного підлаштовуватися і навчатися самим. За рекордно короткий час, незалежно від своїх навичок роботи з комп’ютером, мережами, програмним забезпеченням, викладацькому складу довелося освоїти нові для нас технології. Від потенціальних планів – одного дня колись у майбутньому купити вебкамеру та оновити мікрофон – зробити це невідкладно. В умовах самоізоляції ми незалежно від віку і посад на дистанційних засіданнях кафедри обговорюємо питання стабільності роботи різних браузерів, програмного забезпечення для показу відеоматеріалів, формат файлів, переваги та недоліки платформ для тестування засвоєння пройденого – а це вже є суттєвим досягненням на шляху розширення горизонтів пізнання.
Вкрай важливим в умовах дистанційного навчання є вміння утримати аудиторію. Частина студентів розбіглася по домах, і навіть не мала змоги захопити з собою достатню кількість підручників та посібників. В умовах 4 стін у гуртожитку, чи вдома біля батьків, – але увага студентів розсіюється. Вони змушені відволікатися на побутові аспекти, і в такій ситуації рутинної монотонної розповіді або сухого опитування однозначно не досить.
Першочерговим рішенням у даній ситуації є сучасний, актуальний, добре систематизований і викладений наочно навчальний матеріал, який бажано добре проілюструвати і наочно доповнити. Саме тому викладачі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб активно зайняті саморозвитком – щоденно відвідують десятки освітніх інтернет-ресурсів, переглядаючи наявний там контент, систематизують новітні світові тренди і досягнення, аналізують величезну кількість публікацій, намагаючись обрати найкраще.
Рівень відвідуваності дистанційних занять у студентів, особливо іноземців, є вищим, ніж для аудиторних занять, сягаючи майже 100%, і приєднання до відеоконференцій відбувається практично без запізнень. При опитуванні, студенти відзначають, що вони є вкрай задоволеними таким підходом, оскільки він дав змогу навчатися тим, хто вирішив провести час карантину вдома, студентам, котрі перебували у дорозі, аеропортах тощо. Тестування, здійснюване на онлайн-ресурсах для тестування (classtime, googleforms) є хорошою альтернативою тестового та письмового контролю засвоєних знань, дозволяючи скоротити час на перевірку, автоматично зафіксувати результати й контролювати відведений на тестування час.
Проте, дистанційне навчання має свої складнощі. Так, від нас вимагається кризове реагування на випадок втрат зв’язку чи перебоїв у трансляції навчальних матеріалів – слід не розгублюватися, бути готовим до імпровізації. Слід не забувати про самовладання, у ситуаціях, коли у роботу викладача і студентів втручається нестабільний інтернет-зв’язок чи раптово виникають труднощі з веб-камерою у момент опитування у менш успішних студентів. Окрім того, частина студентів відмічає незначні складнощі у вигляді одночасного залучення товаришів по кімнаті у гуртожитках до своїх занять чи необхідність працювати в умовах різниці часових поясів – проте, на їхню думку, всі ці аспекти є менш суттєвими у порівнянні з тими перевагами, які створює дистанційний навчальний процес. Кажуть, що іноді далеке зближує. Так і в даній ситуації, комунікація викладача й студентів, здійснювана у чатах додатків, соцмережах, електронною поштою робить нас ближчими один до одного і дає змогу отримати вкрай важливий зворотній зв’язок.
Кажуть, важливою нагородою педагога є успіхи та інтерес його учнів. І справді, величезне відчуття вдоволеності результатами своєї праці відчуваєш, отримуючи правильні швидкі відповіді у чатах, вчасно виконані практичні завдання, бачиш щирий інтерес у погляді чи посмішку, які промайнули у вебкамері.
Однозначно, останні тижні роботи дали нам неоціненний досвід. І навіть коли всі повернуться до своїх аудиторій та звичного режиму роботи, ми матимемо грандіозний матеріал для роздумів і поле для оптимізації викладання дисципліни надалі
