У світі налічується близько шести тисяч мов, проте майже 40% з них можуть зникнути. Це величезна загроза для людства, адже кожна окрема мова – це унікальний витвір, геніальний прояв людини. Мовна різноманітність репрезентує людську неповторність, відображає інтелектуальний еквівалент наших біологічних властивостей.
Починаючи з 1999 року, світове співтовариство 21 лютого відзначає Міжнародний день рідної мови. За тривалий час свого існування це свято вже стало традиційним, адже це один із тих днів, коли кожна людина може відчути себе частиною свого великого народу.
Історія свята, на жаль, трагічна: 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову, а з 1999 року День рідної мови відзначається в усьому світі. Англійською мовою це свято (International Mother Language Day) звучить тепло і мирно – День материнської мови. І така назва є слушною, адже рідна мова – це мова роду, материнська мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх національній своєрідності. Зміст цього поняття нерозривно пов’язаний з почуттям патріотизму, любові до рідного краю, домівки, родини. Саме рідна мова – це рецептор духовно-емоційної сфери людини, явище, яке єднає, консолідує суспільство у часі і просторі.
Для нас, українців, День рідної мови є знаковим святом. На жаль, українська мова також має трагічні сторінки свого розвитку й функціонування. Вона витримала тяжкі випробування – зневажання польською владою, російським царизмом, прагнення знищити її за часів радянської влади. Близько сорока офіційних заборон про обмежене функціонування і фактичне знищення зазнала українська мова, починаючи з часів Петра І. Заборонялося друкувати книги, державні закони, навіть ноти до українських пісень; закривалися школи та вищі навчальні заклади з українською мовою навчання; заборонялося українське мистецтво, театр, преса, літературні переклади, навіть український правопис… Але українська мова, маючи підтримку справжніх українців, зберегла свою неповторну красу і милозвучність. Вона не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Українською розмовляють близько 50-ти мільйонів українців в Україні й поза її межами. Отже, українська мова живе й розвивається, але існує ще низка проблем. Русифікація, що насаджувалася за радянських часів, зробила свою справу: для багатьох українців поняття рідної мови й української не збігаються. Особливо в того покоління, яке виросло в містах східного та південного регіонів України.
Більшість Європейських націй пройшли шлях утвердження своєї ідентичності у ХVІІІ – ХІХ ст. Українцям незрівнянно важче долати цей шлях на поч. ХХІ ст. у безмежному просторі глобальних викликів. Нині відзначення Дня рідної мови набуває особливого значення та ваги. Адже боротьба на мовному фронті щодо утвердження єдиної державної мови не менш важлива, ніж боротьба на полі бою.
У БДМУ відзначення Дня рідної мови стало традиційним. Цьогоріч свято пройшло щиро і водночас урочисто. Ініціаторами культурно-мистецького дійства на тему: «Слово – меч духовності» виступили студенти І курсу стоматологічного факультету, до яких доєдналися студенти медичних факультетів № 1, 2, 3, 4 (організатори заходу доценти кафедри суспільних наук та українознавства – Лариса Шутак та Алла Ткач). Гостем свята став аспірант кафедри теології філологічного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича Роман Грищук, який виступив з полум′яною промовою про роль і значення української мови у процесах державотворення. З вітальним словом до студентів звернулася проректорка з науково-педагогічої роботи та виховання Ніна Зорій. Модераторами заходу були студенти стоматологічного факультету Витрикуш Вікторія та Козач Максим. У залі лунала поезія різними мовами: українською, хінді, польською, румунською, англійською, іспанською. З музичним вітанням та інсценізацією виступили Аліна Петрюк і Вадим Тонкевич (скрипка), для студентів було проведено вікторину на знання української мови. А насамкінець у залі лунала пісня колишнього славетного студента Чернівецького медичного університету Володимира Івасюка – «Червона рута».
Зі словами вдячності до студентів звернулися заступник декана медичного факультету №3 Олександр Петришин та декан стоматологічного факультету В′ячеслав Білоокий.
Крім того, відзначаючи Міжнародний день рідної мови, на кафедрі суспільних наук та українознавства проведено низку заходів. Зокрема, у кожній академічній групі доцентами кафедри Ларисою Шутак, Галиною Навчук, Аллою Ткач прочитано міні-лекцію на тему: «Мова рідна, слово рідне…»
Студенти медичного факультету №1 підготували доповіді на тему „Моя рідна мова”, а також взяли участь у написанні творчої роботи на тему: «Мова має значення?!» (організатори заходів доценти кафедри суспільних наук та українознавства – Лариса Шутак, Галина Навчук та Алла Ткач). Серед студентів-іноземців проведено бліц-інтерв’ю на тему: «Розкажи про мову свого роду».
Саме тому кожному з нас потрібно зрозуміти одну дуже важливу істину: мова дається одвіку й довіку. Це – спадкоємність не лише в межах роду, а й у межах народу. Рідну мову слід оберігати як своє майбутнє, пам’ятаючи про її історичне минуле. У цьому контексті пригадуються слова не українця за національною приналежністю, але українця за духом Л.Фінкельштейна: «Розмовляйте українською! Це не боляче».
Лариса Шутак, доцент кафедри суспільних наук та українознавства БДМУ
