Лікарський фах – один із найвідповідальніших і найважливіших, адже від кожної дії медика залежить не тільки здоров’я людини, а й життя. Саме тому професійне свято тих, хто давав клятву Гіппократа, – вияв поваги, поцінування Лікаря та визнання його вагомого значення в житті суспільства й окремої особи.
Сьогодні у всіх країнах світу як ніколи усвідомили, що Лікар – це не просто професія, це беззаперечний приклад відданого служіння людству навіть ціною власного здоров’я. Тому що Лікар, відчуваючи на собі сповнений сподівань погляд пацієнта, повністю розчиняється в його болі й тривозі, докладаючи всіх зусиль та майстерності в битві за життя.
Із нагоди відзначення Дня медичного працівника викладачами кафедри суспільних наук та українознавства БДМУ доцентами Цуркан М.В., Каізер І.Ю., Настенко О.В. було зорганізовано тематичну годину спілкування для міжнародних студентів 50 групи 2 курсу медичного факультету № 3 із лікарем-анестезіологом І-ої кваліфікаційної категорії Іриною Домітращук та лікарем-інфекціоністом І-ої кваліфікаційної категорії Наталією Костіною – фахівцями ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня». Участь у заході взяла головний куратор медичного факультету № 3 Гарвасюк О.В.
Майбутні медики дізналися про особливості функціонування підрозділу анестезіології, інтенсивної терапії та полі травми, а також інфекційного підрозділу. Зокрема, про те, що тут діють певні зони – «червона» і «зелена». У першій – перебувають пацієнти з підтвердженим діагнозом Covid 19, в другій – соматичні хворі.
Спеціалісти Обласної клінічної лікарні зауважили, що вони також навчалися в Буковинському державному медичному університеті, де здобули високий рівень фахових знань і практичних навичок ведення своєї професійної діяльності. Ірина Дмитрівна наголосила, що лікар – це спеціальність, яка потребує постійного поглиблення знань та вдосконалення умінь, тому всі працівники медичних установ України систематично підвищують свою кваліфікацію шляхом проходження передатестаційних циклів, часто зорганізованих на базі Альма-матері.
У процесі спілкування з медиками студенти поставили різні запитання.
Хіманшу Кумар: – Пані Ірино, скажіть, будь ласка, чому Ви обрали саме спеціальність анестезіолога?
Домітращук Ірина: – Важливу роль у виборі саме цієї спеціальності відіграло усвідомлення того, що від своєчасних правильних дій анестезіолога залежить життя пацієнта. Інколи на прийняття рішення я маю пів хвилини. Також мені завжди імпонувало, що ця професія вимагає глибоких знань і скрупульозних навичок з різних галузей медицини. Тобто мозок постійно має бути «в тонусі».
Інколи після добових чергувань я замислююсь, чи потрібно це мені, жінці? Та все ж розумію, що саме цей фах ідеально підходить мені за темпераментом. Напевно, я б не змогла працювати у рутинному графіку, без подекуди навіть екстремальних ситуацій.
Бонусом своєї спеціальності вважаю те, що раз на пів року лікарі проходять ротацію: ті, хто працював у операційних, призначаються в блок інтенсивної терапії, і навпаки. Саме так можна уникнути професійного вигорання.
Варун Шактават: – П. Ірино, які види знеболення Ви застосовуєте у своїй практиці?
Домітращук Ірина: – Вибір того чи іншого типу анестезії залежить від обсягу оперативного втручання, супутньої патології, протипоказів.
У своїй професійній діяльності застосовуємо загальну анестезію (поділяється на внутрішньовенну й інтубаційну), реґіонарну (спинномозкова, епідуральна) та провідникове знеболення (коли блокуються окремі частини тіла, як-от: кінцівки).
Раджат Мінхас: – Скільки хворих з діагнозом Covid 19 перебуває зараз у підрозділі анестезіології, інтенсивної терапії та політравми?
Домітращук Ірина: – Станом на 22 травня 2020 року – майже півтора десятка. Причому зазначу, що пацієнти перебувають в т.зв. «червоній зоні», тобто у них важкий перебіг захворювання із супутніми патологіями. Всі вони отримують кисневу дотацію: через лицеву маску, SIPAP-маску, апарат ШВЛ.
У процесі підключення недужого до апарату ШВЛ беремо до уваги три критерії: рівень насичення крові киснем, частоту дихальних рухів за хвилину, рівень свідомості. Якщо починається психомоторне збудження – це безапеляційний показ до інтубації.
Соні Мудіт: – Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, про найскладніший клінічний випадок у своїй практиці.
Костіна Наталія: – Кожен випадок цікавий та унікальний. Проте пригадую, як до нас у вкрай тяжкому стані, без свідомості потрапила ВІЛ-позитивна пацієнтка. Ми з колегами зреагували швидко: правильно визначили супутні патології, призначили коректне лікування. Уже через тиждень вона прийшла до свідомості, відповідала на запитання, могла рухати кінцівками та повертати голову. А найбільше мене тішить у цій історії те, що після тривалого лікування жінка змогла стати на ноги і самостійно ходити.
Перший підтверджений в Україні діагноз Covid 19 зафіксовано у мого пацієнта. Чоловіка було госпіталізовано до лікарні 29 лютого, а 3 березня ми вже отримали позитивний результат ПЛР-тесту. У нього була однобічна пневмонія, перебіг хвороби – середньої важкості. На 21-ий день, після ефективного симптоматичного лікування, а згодом отриманих двох негативних тестів, цього пацієнта виписали.
Шікха Сінгх: – П. Наталіє, у якому режимі працюють зараз лікарі інфекційного підрозділу?
Костіна Наталія: – У посиленому. Поки що, на жаль, наша команда працює в неповному складі – двоє лікарів хворіють (зокрема, я). Та це не критична ситуація. Адже в квітні занедужали четверо моїх колег, тому на тих, хто залишився, було значно більше навантаження.
Зміна триває добу. Та ще не було такого, щоб ми не залишилися на роботі довше. По-перше, потрібно оглянути хворих; потім передати пацієнтів лікарю, який приймає чергування. По-друге, необхідно заповнити меддокументацію (у паперовому та електронному варіантах). Це дуже складно – і фізично, і психологічно, і морально. Напевно, я не здивую вас, якщо скажу, що ця весна пройшла повз мене. У такому шаленому ритмі я втратила відлік часу, стали далекими прості, але водночас важливі речі – спілкування з рідними, належний відпочинок.
Харш: – П. Наталіє, які перші симптоми захворювання Ви відчули? Опишіть загальний перебіг недуги.
Костіна Наталія: – 1 травня відчула пекучий наскрізний біль у правій половині грудної клітки. Спочатку мені здавалося, що це турбує спина через надмірні навантаження на роботі. Наступного дня я зробила рентген, який показав двобічну пневмонію. Це здивувало мене, адже підвищеної температури не було. Навіть тоді я не думала, що це Covid 19. Міркувала, що після тривалої роботи у захисному костюмі (у якому надзвичайно жарко) вийшла на вулицю, де, швидше за все, переохолодилася.
Спочатку під час лікування перебувала вдома, приймала антибіотик. Через тиждень втратила смак, нюх. Це, як свідчить практика, майже 100-відсотковий показник Covid 19. Зробила тест, очікую на результат. Лікування продовжую в стаціонарі.
Гаурав Сахар: – Я прочитав в Інтернеті, що влітку легше перенести Covid 19. Дайте свою професійну оцінку цій гіпотезі.
Костіна Наталія: – Covid 19 люди переносять по-різному, поки що важко відслідкувати якісь закономірності в загальному перебігу захворювання.
Все залежить від стану імунної системи, віку, статі, отриманого вірусного навантаження. Чи буде влітку спад недуги або ж легший перебіг, не можу сказати, хвороба нова, не досліджена.
Єдине, хочу наголосити, що при перших ознаках дихальної недостатності – бийте на сполох, невчасно виявлена і не пролікована пневмонія може призвести до найгіршого!
Сріджітх Аніл Кумар: – П. Ірино, що Ви можете розповісти про особливості лікування Covid-пацієнтів у підрозділі анестезіології, інтенсивної терапії та політравми?
Домітращук Ірина: – Зараз не існує специфічної терапії. Лікуємо симптоматично. У всіх недужих виражена гіперкоагуляція, тому вони отримують низькомолекулярні гепарини.
Після почутих відповідей медиків міжнародні студенти поцікавилися, куди вони можуть звернутися, якщо раптом відчують погіршення стану власного здоров’я. На це питання відповіла головний куратор медичного факультету № 3 Гарвасюк О.В.: «Ми розуміємо, що під час карантину означена категорія студентів, які приїхали з різних куточків світу, є заручниками ситуації, адже вони не мають можливості повернутися додому. Саме тому в БДМУ, щоб мінімізувати контакти в лікувальних закладах, на базі гуртожитку № 4 було організовано медичний пункт, де постійно чергують різні фахівці (співробітники нашого університету): терапевти, хірурги, інфекціоністи, гастроентерологи, ендокринологи, пульмонологи. Майбутні медики мають змогу щодня отримати професійну консультацію та лікування».
Отже, наші Лікарі – це безмежно віддані своїй професії люди, які щодня і щохвилини докладають максимум зусиль, аби зберегти здоров’я і життя кожного з нас! Ми по-справжньому цінуємо їхню невтомну працю і ще раз щиро дякуємо за майстерність, доброзичливість, співчуття та любов до всіх, хто цього потребує.
