Всесвітній день боротьби зі сказом, який проводиться за ініціативи благодійної організації «Альянсу по боротьбі зі сказом» і «Центрів з контролю і профілактики захворювань» (CDC, США) щороку 28 вересня.
Понад 55 тисяч людей у світі помирають щороку внаслідок сказу – в середньому одна людина кожні 10 хвилин. Близько 95% смертельних випадків сказу реєструються на території Азії і Африки. Хоча є безпечні й ефективні вакцини, доступні для людей, яких вкусила хвора чи підозріла тварина, проте через досить високу вартість вони мало застосовуються у країнах, що розвиваються.
За даними ВООЗ сказ входить у першу п’ятірку хвороб, спільних для людини і тварин, що наносять найбільший соціально-економічний збиток. Сказ реєструється у 113 країнах світу, ця хвороба характеризується гострим перебігом, ознаками поліенцефаломієліту, при відсутності вчасного лікування – абсолютною смертністю.
Основним джерелом сказу в Україні є червона лисиця. Водночас хворіють і підтримують цей епізоотичний ланцюг бобри, вовки, куниці, миші… У світі основним джерелом є собаки, зокрема – в Африці і Азії, а біля 30-60% жертв укусів собак є діти віком до 15 років.
Щорічно в Україні реєструється близько 100-120 тис. осіб, які звертаються в медичні установи з приводу укусів тваринами, з яких більше 60% отримують направлення на вакцинацію за підозри інфікування сказом.
Епізоотія сказу природного типу в Європі триває вже понад 30 років, а її епіцентрами залишаються країни Східної Європи: Україна, Литва, Латвія, Білорусь, Росія, Хорватія.
Рабдовіруси (Rhabdoviridae) – родина РНК-вмісних вірусів, що включає в себе біля 180 вірусів тварин і рослин, серед яких: рід Lyssavirus – предстаником є вірус сказу тварин та людини, рід Vesiculovirus – вірус везикулярного стоматиту, рід Ephemerovirus – вірус ефемерної лихоманки великої рогатої худоби та ін., рід Novirhabdovirus – вірус інфекційного гематопоетичного некрозу риб та ін. Найважливішим для людини є вірус сказу.
Сказ або гідрофобія (боязнь води) – вкрай небезпечна інфекційна хвороба, з переважним ураженням центральної нервової системи, яка закінчується смертю. Джерелом інфекції для людини є теплокровні тварини, найчастіше лисиці, собаки, коти, вовки, кажани, єноти, куниці, які виділяють вірус зі слиною. Людина заражається під час укусу або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Можливе зараження і через предмети, що були забруднені слиною хворих тварин. Якщо людина захворіла на сказ, врятувати її вже неможливо. Єдиний спосіб порятунку – це вакцинація, яку проводять якомога швидше після інфікування, до настання хвороби.
Щоб розпізнати хвору на сказ тварину слід звернути увагу на її поведінку.
Дикі тварини втрачають обережність, заходять до населених пунктів, місця випасу худоби і нападають на людей та домашніх тварин. Домашні тварини перестають приймати їжу, стають неспокійними, а згодом і агресивними. Часто через важкості у ковтанні з рота витікає слина. Буйний період триває кілька днів, а згодом розвивається параліч та настає смерть. Слина хворої тварини може містити вірус ще задовго до появи ознак хвороби (7-10 діб), відповідно людина може інфікуватися і від тварин, що виглядає цілком здоровою.
Інформацію підготував доцент кафедри мікробіології та вірусології, к.б.н. Міхєєв А.О.
