6 грудня асистентом кафедри фармацевтичної ботаніки та фармакогнозії Інною Сахацькою було проведено захід, присвячений Міжнародному дню волонтера та Дню Збройних сил України. На заході були присутні студенти 2 та 3 курсів фармацевтичного факультету і коледжу БДМУ.
5 грудня весь світ відзначає Міжнародний день волонтера.
Раніше маловідоме в Україні, зараз воно стало справді нашим святом: за останні 3 роки волонтерів у нашій країні побільшало в тисячі. Активні, свідомі громадяни, які хочуть і готові змінити наш світ на краще, зі шляхетністю Дон Кіхота, мудрістю Соломона, жертовністю Прометея і працездатністю вічного двигуна, кажучи словами Івана Франка, «лупають скалу», яка затуляє собою сонце правди і свободи, спільно шукаючи й здебільшого успішно знаходячи вихід із глухого кута навіть за неймовірніших обставин.
В перекладі з англійської, волонтери, – це добровольці, які з власної волі, не шукаючи користі, займаються тим, що не є їхнім обов’язком, до чого ніхто не змушує, керуючись одвічним: «Якщо не я – то хто?!»
А й справді, хто, крім них, ладен так невтомно творити добро, не маючи з того іншого зиску, крім великої радості побачити результат своїх зусиль – урятованих, вилікуваних, утеплених, нагодованих чи відігрітих?! Для українських воїнів ці добровільні помічники здатні на все і навіть більше.
На щастя, серед нас – чимало готових збирати продукти для бійців і немічних, плести маскувальні сітки та захисні костюми вечорами, збиратися з друзями, аби ліпити вареники чи саморобні парафінові обігрівачі на фронт, невтомно і смачно готувати борщі й пиріжки для ніколи не бачених хлопців, виготовляти обереги, бігти перед роботою до шпиталю і здавати кров для поранених, до ранку строчити на швейній машинці, шиючи білизну чи теплі балаклави, плести шкарпетки, маніжки зі старих светрів. Постійно збирати кошти, яких, утім, завжди бракує, традиційно додаючи з власної кишені, та вишукувати з талантом дбайливого господаря все потрібне для бійців за оптимальною ціною й у потрібний термін, навіть коли ще недавно не знали про існування таких речей. І поспішати все відправити, відвезти, передати точно у строк, доправити просто в руки, навіть під обстрілами, бо це «сьогодні на вчора», бо вся надія – на них волонтерів, бо народ і армія – єдині. І найперше саме їхніми стараннями, фізичними і душевними…
Коли ж ідеться про порятунок людського життя, вони здатні хоч і з-під землі дістати потрібні ліки, знайти таких, як і самі, по-хорошому відчайдушних медиків, неймовірними способами доправити хворого чи пораненого туди, де їх здатні врятувати.
Лицарі добра, вони не мають захисних лат, часто ризикують собою, віддаючи здоров’я, а часом і життя за мрію бачити Україну такою, якою вона стане, коли кожен з наших громадян усвідомить себе волонтером, провідником гідності й порядності, прогресу й позитиву, вірності й любові.
А 6 грудня вся Україна відзначає День Збройних сил України.
Армія – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань. Сила і міць української держави – у єдності армії та народу. Велика подяка нашим захисникам, які ціною власного життя захищають Україну.
Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх загиблих за незалежність та цілісність України.
Зі святом, дорогі наші! Дякуємо Вам. Хай береже Вас Господь! Лише в єдності наша сила. Тільки разом і тільки до перемоги!!!
