Мова – джерело, з якого починається струмок знань, що ширшає, набирає сили й розливається могутньою рікою. Мовою людина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає людиною. Мова єднає людину з її предками, з її культурою. Вона має могутній дар животворчої й невичерпної скарбниці, з якої ми черпаємо уявлення про світ, свою родину й увесь свій край. До скарбниці рідного слова кожне покоління привносить коштовності глибоких сердечних порухів, історичні події, вірування та погляди. Українська мова змістом, багатством, глибиною й різноманітністю переживань, відбитих у ній, красою й мелодійністю посідає одне з перших місць серед мов народів світу. Саме вона підтримує свідомість національної єдності українського народу, любов до Батьківщини й пошану до себе.
Зі здобуттям Україною незалежності одним із найважливіших завдань, що постало перед державою, було створення всебічних умов для розвитку і утвердження української мови як державної. Указом Президента України 1997 року було започатковано День української писемності та мови, який щорічно відзначається 9 листопада. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.
Святкування Дня української писемності та мови 9 листопада не випадкове, адже саме цього дня православна церква вшановує пам’ять Преподобного Нестора-літописця (бл.1050–1114). Він у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Молитвою юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Головним його послухом у монастирі була книжкова справа, яка стала змістом життя Нестора.
„Повість минулих літ” Нестора-літописця – це перша пам’ятка Київської Русі, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Цей твір був і залишається найвидатнішою пам’яткою літописання. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його, але перевершити так і не змогли. Тому Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, але й словесності. Він працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Українською Православною церквою встановлений орден „Преподобного Нестора-літописця”.
Цьогоріч свято української мови на кафедрі суспільних наук та українознавства відбулося не зовсім традиційно – в режимі онлайн. Проте це не завадило студентам-медикам пірнути у живописний світ української мови.
Зі студентами медичного факультету № 2 проведено онлайн літературні читання на тему: «І мова лине крізь віки» (організатор доцент Шутак Л.Б.), студенти-фармацевти взяли участь у лінгвістичній вікторині «Мовний еколог» (організатор – доц.Ткач А.В.), а також прослухали мінілекції «Мова – основа народу» та «Чому мова має значення: історія заборон та обмежень української мови» (організатор доцент Навчук Г.В.).
Для студентів стоматологічного факультету прочитано мінілекцію «Українська мова: через минуле у майбутнє» (організатор доцент Шутак Л.Б.). Долучилися до святкування і студенти – іноземні громадяни, прослухавши міні-лекцію «Українська мова серед інших мов світу» (організатори – доценти Шутак Л.Б., Навчук Г.В., Ткач А.В),
Упродовж заходів студенти жваво спілкувалися, декламували українську поезію, зверталися до сторінок історії української мови.
