Сьогодні небо схилилося нижче, краплі дощу омивали серця а вітер ніс над містом не лише літню тишу, а й пам’ять про маленькі життя, обірвані війною. День пам’яті дітей, які загинули внаслідок військової агресії рф, став днем скорботи, коли кожне серце відгукнулося болем за нездійсненими мріями, недоспіваними колисковими та ненаписаними сторінками дитинства. Ми згадали тих, чиї голоси назавжди залишилися у дзвінкій тиші, але чия пам’ять продовжує жити в наших серцях, нагадуючи про найвищу ціну війни.
У День пам’яті дітей, які загинули внаслідок військової агресії рф, студенти Буковинського державного медичного університету, учасники театральної студії палацу «Академічний» майстерно втілили задум авторки сценарію та ведучої заходу Лесі Зюбак-Романчук на Центральній площі.
Театралізований перформанс «Сьогодні тебе не стало…» торкнувся серця кожного учасника, пробіг сльозою по щоці та зʼявився надією в душі.
Режисерська постановка Валентини Головко надала перформансу художньої виразності.
Ірина Рейтаровська, лікарка-інтерн, піснею «Мальви» виспівала оду матерям, які втратили своїх дітей, замріяла піснею про кожну дитячу мрію, яка обовʼязково здійсниться, а хвилина мовчання схилила голови присутніх у шані пам’яті.
Адміністрація Буковинського державного медичного університету долучилась до вшанування, розділяючи біль за кожним серденьком, що стихло назавжди.
Вогники засвітились на площі, а крила ангела затріпотіли дзвіночками дитячих мрій. Бо ті, хто залишився обовʼязково зреалізують для тих, хто пішов…
І допоки жива пам’ять – живе любов, що сильніша за смерть і здатна перемагати темряву.
