ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ХВОРОБОЮ ПАРКІНСОНА проводиться за ініціативою ВООЗ і покликаний підвищити інформованість суспільства про це захворювання, надати підтримку хворим паркінсонізмом та їх сім’ям.
Ця дата вибрана не випадково. Адже саме 11 квітня народився англійський лікар Джеймс Паркінсон, який у 1817 році опублікував “Есе про тремтливий параліч”, завдяки чому увіковічнив своє ім’я. У ньому він описав 6 хворих людей, докладно зупинившись на таких характерних симптомах захворювання, як тремор спокою, патологічна хода та постуральна нестійкість, м’язова ригідність та інші. Також він оцінив їх динаміку при прогресуванні захворювання.
Статистика
Хвороба Паркінсона – це одне із найпоширеніших нейродегенеративних захворювань нервової системи, яке займає друге місце після хвороби Альцгеймера. У світі налічується понад 4 млн хворих.
Згідно з офіційною статистикою МОЗ України на 01.01.2012 року в Україні зареєстровано 23076 хворих на хворобу Паркінсона, що становить 61,4 на 100 тис. населення. Кожного року від 2300 до 2500 хворих вперше захворюють на цю недугу.
У Чернівецькій області – зареєстровано 293 хворих (40,9 на 100 тис.). Для порівняння: у Вінницькій області налічувалося 1620 хворих (121,6 на 100 тис), у Львівській – 1920 хворих (94,3 на 100 тис). Ці цифри є наближеними до світових, оскільки захворюваність на ХП у світі за різними даними – від 100 до 200 хворих на 100 тис населення. Порівняно невелика захворюваність на цю недугу в Чернівецькій області, на нашу думку, насамперед пов’язана з низьким відсотком її виявлення, поганою обізнаністю населення, а подекуди, і самих лікарів із ознаками цього захворювання. Відіграє певну роль і наш менталітет: “Я думав, що само пройде…” Як правило, хворі приходять на прийом до невролога з уже вираженими клінічними ознаками.
Хвороба Паркінсона – це хронічне, тривало прогресуюче, пов’язане з віком, нейродегенеративне захворювання ЦНС, яке зумовлене дегенерацією дофамінергічних нейронів в компактній частині чорної речовини. Вчені сьогодні вже багато знають про те, як розвивається це захворювання, знають, що відбувається в мозку людини при цьому, проте так і залишається до кінця нез’ясованим той пусковий фактор, який запускає процес руйнування клітин мозку.
Захворюваність паркінсонізмом не залежить від статі, раси, соціального статусу, виду трудової діяльності, регіону проживання. Факторами ризику розвитку захворювання вчені вважають, насамперед, вік. Доведено, що в процесі старіння у людини зменшується кількість дофаміну в мозку: кожні 10 років життя на 10%. Ділянка мозку, де виробляється дофамін є дуже енергетично чутливою. Тому, надмірна кількість провокуючих чинників, таких як психоемоційний стрес, супутня судинна патологія на фоні атеросклерозу та артеріальної гіпертензії, вживання деяких ліків, несприятливий вплив навколишнього середовища призводить до швидшого її руйнування, а якщо в людини ще є генетична схильність…Існує теорія, що на хворобу Паркінсона ризикують захворіти всі, просто не кожен до неї доживає.
Симптоми
Всі клінічні ознаки Хвороби Паркінсона можна розділити на моторні та немоторні. Основними та найпомітнішими є порушення рухової сфери. За міжнародними критеріями для синдрому паркінсонізму характерні брадикінезія в поєднанні не менш, ніж з одним із симптомів: м’язова ригідність; тремор спокою та постуральна нестійкість
Брадикінезія – це сповільнення рухів, в першу чергу зменшення їх амплітуди, швидкості, кількості; порушення динаміки рухової і психічної активності. При цьому ми спостерігаємо шаркаючу ходу, рідке мигання, збідніння міміки, тиху мову, зміну почерку.
Ригідність – скутість. Внаслідок порушується постава: людина стає згорбленою, руки притиснуті до тулуба, ноги напівзігнуті. Скутість м’язів рук, ніг, може супроводжуватися болем. Порушення постави та утруднення утримування рівноваги при ході та стоячи виникають на пізніх стадіях.
Іншим симптомом є тремтіння рук. Причому значна частина людей, а іноді й лікарів, помилково вважають тремтіння основним симптомом. Тремтіння – один із основних, але не обов’язковий симптом. Характерним є тремтіння у спокою, яке зникає або виразно зменшується при рухах на відміну від простого старечого тремтіння, яке з’являється при рухах, не турбує у спокійному стані і, як правило, не потребує лікування.
З появою утруднення у руховій сфері можуть з’явитися такі порушення, як депресія, апатія, порушення сну, а за відсутності необхідної корекції наростають проблеми з пам’яттю. Знижений настрій, байдужість до себе та оточуючих, зниження уваги та здатності вирішувати проблеми часто є більш інвалідизуючими чинниками, ніж основні, рухові прояви хвороби. Почувши діагноз, пацієнти самостійно і зовсім необгрунтовано ізолюють себе від суспільства.
Існують інші нерухові прояви хвороби: сальність шкіри, посилене слиновиділення, закрепи, зниження артеріального тиску та інші.
Ранніми неспецифічними ознаки хвороби Паркінсона є загальна слабкість, ригідність м’язів, відчуття сповільненості і порушення виконання звичних щоденних рухів – одягання, вживання їжі, гоління, закрепи, зміни особистості (депресія, тривожність),уповільнене мислення, коливання настрою.
Як правило, захворювання починається поступово, його сам пацієнт часто не помічає.
Перші ознаки хвороби зауважують родичі чи близькі: зміни в зовнішньому вигляді чи в повсякденній поведінці: однобічний тремор однієї кінцівки; зміна почерку (мікрографія); нечасте кліпання, беземоційний вираз обличчя; сповільнення рухів, ходи; збіднення невербальних комунікативних функцій (кивання головою, жестикуляції)
Характерологічні особливості, притаманні людям, які захворіли на хворобу Паркінсона: максимальне пригнічення зовнішніх проявів власних емоцій (“замаскована особистість”). Основними рисами цього типу є консерватизм, обов’язковість, упертість, прагнення до лідерства з формуванням певної ворожості у ставленні до потенційних конкурентів чи гіперболізація категорій педантичності, порядку, чистоти, пунктуальності, правдомовності тощо.
Лікування
На сьогоднішній день хвороба Паркінсона продовжує залишатися в когорті невиліковних хвороб. Основним завданням при лікуванні таких хвороб є покращення якості життя хворих. Сучасна медицина має багато методів покращення стану хворого. У разі вчасного діагностування, відповідно, призначення адекватного лікування, пацієнти із хворобою Паркінсона можуть тривалий час продовжувати активне життя.
Всі існуючі методи лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона можна розділити на наступні: медикаментозна терапія, психотерапія, лікувальна фізкультура, хірургічне лікування.
Основу комплексної терапії складає медикаментозне лікування, яке повинно бути безперервним і пожиттєвим. На сьогодні є досить велика кількість ліків, які використовуються при лікуванні хвороби Паркінсона.
“Золотим стандартом” протипаркінсонічних засобів і класичним видом замісної терапії є препарати леводопи. У зв’язку з наявністю побічних дій, які можуть виникати через 5-10 років від початку лікування, не рекомендують розпочинати лікування з препаратів леводопи при легкому перебігу захворювання та людям молодшим 60 років. В цьому разі лікування розпочинають з агоністів дофамінових рецепторів. Виражений ефект від прийому цих препаратів, на відміну від препаратів леводопи, настає не одразу, а лише через кілька тижнів після початку лікування. Амантадини більше ефективні для зменшення акінезії і ригідності і менше впливають на тремор. Дія амантадинів розвивається через кілька тижнів прийому і виражена на будь-якій стадії захворювання. Важливе значення вони мають для лікування акінетичного кризу.
Інгібітори моноамінооксидази призначаються на ранній стадії захворювання, а також в комбінації з іншими препаратами на більш пізніх стадіях. Антихолінергічні препарати є найбільш доступними, але згідно із сучасними рекомендаціями можуть застосовуватись в окремих дуже рідкісних випадках, що обумовлено великим спектром побічних дій даної групи препаратів, а також звиканням до них. Антихолінергічний препарт “Циклодол” призначали хворим в Україні 10-20 років тому для лікування хвороби Паркінсона, у зв’язку з тим, що були відсутні інші лікарські засоби. Фахівці МОЗ радять тим, хто продовжує приймати “Циклодол”, поступово зменшувати дозу його прийому, а замість нього приймати інші препарати.
Обласний кабінет екстрапірамідних захворювань в Чернівцях працює на базі диспансерного відділення Чернівецької обласної психіатричної лікарні.
Правильну схему лікування може призначити невролог за місцем проживання. Також варто звернутися до центру з лікування хворих на хворобу Паркінсона. Обласний кабінет екстрапірамідних захворювань в Чернівцях працює на базі диспансерного відділення Чернівецької обласної психіатричної лікарні. У складних випадках хворих консультують професор чи доценти кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка.
Лікування хвороби Паркінсона доволі складне. Не можна призначати однакові схеми терапії всім пацієнтам поспіль – кожен потребує індивідуального підходу, індивідуальної дози. Треба наголосити, що лише досвідчений лікар може підібрати правильну схему лікування, тому в жодному разі хворий не повинен самостійно “призначати” собі ліки чи відміняти їх прийом. Часто хворому необхідно пройти курс стаціонарного лікування, щоб встановити чіткий діагноз та підібрати оптимальну схему терапії. Необхідно пам’ятати, що зменшення дози препарату або відмова від лікування провокують загострення хвороби. Передозування протипаркінсонічних ліків теж дає негативні наслідки, які проявляються, насамперед, появою насильницьких мимовільних рухів.
Також в лікуванні хвороби Паркінсона використовують симптоматичні засоби, оскільки у таких хворих часто виникають порушення сну, депресія, затримка сечі, закрепи, біль та інші так звані “немоторні розлади”. Усі ці симптоми піддаються медикаментозній корекції.
Постійний прийом ліків є основою лікування хвороби Паркінсона. Та без психологічної допомоги, лікувальної фізкультури, трудотерапії, правильної організації свого часу, раціонального повноцінного харчування їх ефект буде недостатнім.
Дієта при лікуванні
Оскільки хворі приймають постійно ліки, особливо препарати леводопи, необхідно дотримуватись певних правил. Перш за все, ліки пити за 30 хвилин до їди чи через 1 годину після їди. Фахівці рекомендують вживати не менше 1,5-2 лрідини на добу, їсти їжу, багату на клітковину (Овочі – морква, капуста, буряк, солодкий перець, баклажани, кабачки; фрукти – яблука, сливи, хурма, абрикоси, персики; ягоди – полуниця, черешня, малина; хліб з висівками), молочні продукти з низьким відсотком жирності, нежирні відварні м’ясо та рибу, вегетаріанські борщі, супи-пюре, крупи.
З раціону потрібно вилучити: м’ясні навари – бульйони, холодець; м’ясні субпродукти – нирки, легені, мозок; рибні навари; копченості – копчені ковбаси, сири; гострі та пряні блюда – мариновані гриби, огірки, помідори, маслини, оливки, корейська морква, часник, цибуля, гострий перець; продукти, приготовані у фритюрі – картопля-фрі тощо; бобові – квасоля, горох, боби, соя; алкогольні напої.
Вчені всього світу активно шукають засоби, які б покращували роботу мозку, відновлювали втрачені нейрони. На сьогодні єдиним методом, ефективність якого доведена, є заняття фізичними вправами. Для хворих з паркінсонізмом це особливо важливо, оскільки ліжко – найбільший ворог паркінсоніка.
Фізична активність та регулярні вправи можуть мати нейропротективний та відновлювальний ефект на нігростріарні нейрони (можливо забезпечується нейротрофічними факторами).
Хірургічні методи лікування хвороби Паркінсона доцільні лише у випадку неефективності консервативного лікування, а також при особливих показах на пізніх, ускладнених стадіях захворювання.
Поради людям, хворим на цю недугу.
На все треба мати більше часу: від щоденного туалету до переходу через вулицю.
Щоб зберегти впевнену ходу – легкі туфлі з невеликим каблуком із м’якого синтетичного матеріалу, щоб пом’якшувати удари при ходьбі.
При порушеннях мовлення чи утрудненні ковтання – голосові вправи і тренування м’язів губ і язика.
Для своєчасного прийому ліків – розкласти таблетки в різні коробочки для ліків.
Точний час прийому ліків може підказати таймер на годиннику.
Іноді рекомендується ранішній прийом ліків до вставання з ліжка.
Якщо є проблеми з письмом, треба навчитись працювати на комп’ютері.
Підтримання фізичної активності шляхом заняття лікувальною фізкультурою.
Посильна рухова активність.
Частий відпочинок для попередження надмірного стомлення і відчуття безсилля.
Збереження трудової активності і соціальних контактів.
Поради близьким хворого
Психологічна підтримка, терпеливе і м’яке поводження з хворим.
Забезпечення безпеки хворого.
Хворого не можна хвилювати і квапити – посилюється тремор і інші прояви хвороби.
Допомога вранці при вставанні з ліжка (скутість, розбитість). Краще вставати в два етапи: спочатку сісти і відпочити, потім – вставати на ноги.
Для розслаблення м’язів хворому показані теплі ванни.
При ходьбі необхідно нагадувати хворому, щоб він тримався прямо, розмахував руками, піднімав і опускав ноги спочатку на п’ятку, потім на носок.
Повноцінне харчування.
Під час їди нагадувати хворому продумувати процес ковтання.
Пропонувати часті прийоми їжі невеликими порціями.
Їжу необхідно подрібнювати.
При вираженому треморі рук можна використовувати пиття через соломинку чи важкий стакан, наповнений наполовину.
Використання певних пристосувань для виконання простих дій в повсякденному житті (особливий гребінець, бритва, столові прибори тощо).
Контроль за регулярністю фізіологічних відправлень: стільця і сечовипускання.
Профілактика закрепів: рясне пиття і волокниста їжа (сирі фрукти й овочі).
Контроль за регулярним медикаментозним лікуванням (антипаркінсонічними препаратами).
Необхідно підтримувати хворого емоційно і бути особливо терпеливим з ним, коли він що-небудь робить самостійно.
Профілактика хвороби
На сьогодні неможливо передбачити, у кого розвинеться хвороба Паркінсона. Жодного способу на 100 % захистити себе від даної недуги не існує. Основними засобами профілактики хвороби Паркінсона є ведення здорового способу життя – раціональне повноцінне харчування; рухливий спосіб життя; психологічна готовність до різного роду стресових ситуацій; не зловживати алкоголем та наркотичними речовинами; уникати токсичних речовин (у тому числі продуктів, явно оброблених хімікатами); своєчасно проходити профілактичні медичні огляди та лікувати захворювання, які підвищують ризик розвитку хвороби Паркінсона; уникати ситуацій з високим ризиком черепно-мозкової травми (екстремальні види спорту, деякі професії).
На сьогодні неможливо передбачити, у кого розвинеться хвороба Паркінсона. Жодного способу на 100 % захистити себе від даної недуги не існує. Основними засобами профілактики хвороби Паркінсона є ведення здорового способу життя.
Науково доведеним профілактичним заходом є регулярний прийом в їжу ягід червоного, пурпурового і темно-синього кольору знижує ризик розвитку хвороби Паркінсона. Доцільно у харчовому раціоні вживати свіжий шпинат, зелений горошок, печінку, горіхи (мигдаль, волоські), насіння соняшника, соєві продукти, однодобове кисле молоко, пророслу пшеницю, лляну або оливкову олію. Ці продукти містяться антиоксиданти та мікроелементи, здатні попередити розвиток хвороби Паркінсона.
Людям похилого віку доцільно мати певні хобі, наприклад, займатися садівництвом, розведенням квітів, що підтримуватиме певний рівень фізичної активності, заповнить дозвілля та дасть багато позитивних емоцій
Метеріал підготувала: Оксана Яремчук, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології БДМУ.
