ЕКСПЕРТИЗА. ПОГЛЯД ЗСЕРЕДИНИ. Англійський антрополог Френсіс Гальтон домігся введення дактилоскопії як метод реєстрації кримінальних злочинців в Англії в 1895 році.
13 вересня 1902року у Великобританії відбитки пальців з місця злочину вперше використані як доказ провини по відношенню до затриманого Гаррі Джексона. 18 квітня 1902 – перше застосування в Данії дактилоскопії для впізнання злочинця.
Дактилоскопічна експертиза – частина дактилоскопії, пов’язана з ідентифікацією конкретної людини за відображеннями (слідами) шкірних покривів рук людини.
Об’єктами дактилоскопічної експертизи можуть бути власне сліди, їх копії, фотознімки і зразки для порівняння. Сліди і відтиски шкірних візерунків – це ідентифікуючі об’єкти, тобто об’єкти за допомогою яких встановлюють конкретну особу, яку ідентифікують.
Для дактилоскопічної експертизи характерні ті ж стадії, що й для всіх ідентифікуючих експертиз: попереднє дослідження; детальне дослідження; оцінка результатів дослідження та формування висновків; оформлення результатів дослідження.
Попереднє дослідження
Попереднє дослідження починається з ознайомленням експерта з постановою про призначення експертизи. При цьому з’ясовуються наступні запитання: коли і ким винесено постанову про призначення експертизи; за матеріалами якої кримінальної справи її винесено; вивчаються обставини злочину; при цьому з’ясовується коли вилучені сліди і скільки часу пройшло з моменту їх вилучення до надходження на експертизу, яким способом і де, на яких предметах вилучені сліди; вид експертизи (первинна, додаткова і повторна); з’ясовують питання, поставлені перед експертом; встановлюється відповідність об’єктів, що надійшли на дослідження з їх переліком, зазначеним у постанові про призначення експертизи (в деяких випадках і з журналом ЗМУ), з’ясовується характер упаковки (сприяла вона збереження слідів) і її збереження, з’ясовується також відповідність пояснювальних написів на упаковці обставинам події.
Дактилоскопія (від грец. daktilos – палець, skopeo – дивлюсь) – галузь криміналістики, що вивчає будову шкірних візерунків людини з метою використання їх відображень (слідів) для ідентифікації людини.
Після цього виконується фотозйомка упаковки об’єктів, що надійшли на дослідження, оглядаються самі об’єкти, виконується фотозйомка їх зовнішнього вигляду, визначається механізм утворення виявлених слідів, яким пальцем який руки залишено дані сліди і виконується фотозйомка слідів, у яких є папілярні лінії. Обов’язковою умовою після фотозйомки є перевірка, порівняння зображення сліду на фотознімку зі слідом на об’єкті, щоб не отримати дзеркального зображення.
Одночасно вирішується питання про придатність відбитків в зразках для проведення порівняльного дослідження, при цьому враховується повнота і чіткість відображення папілярних візерунків у відбитках, а також наявність у відбитках та відбитках папілярних візерунків тих ділянок рук, якими залишені сліди.
Детальне дослідження
Детальне дослідження об’єктів дактилоскопічної експертизи проводиться в два етапи, які умовно поділяються на:
роздільне дослідження (докладне, всебічне дослідження всіх слідів і їх ознак) та порівняльне дослідження (проводиться порівняння слідів між собою і з відбитками (відтисками) рук на дактилокарті (проводиться у разі вирішення ідентифікаційних завдань).
Роздільне дослідження
На стадії роздільного дослідження визначається чіткість, повнота і виразність папілярного візерунку в сліді. У тому випадку, коли слід відобразився непевний, папілярні лінії не проглядаються можна зробити висновок про те, що даний слід для ідентифікації особи не придатний.
Вивчення чітких і повних слідів починається з визначення загальних ознак папілярного візерунка: тип візерунка, вид візерунка, число ліній між певними точками візерунка, наприклад між центром і дельтою,взаєморозташування частин або елементів візерунка відносно один одного, напрямок та ступінь крутизни потоків папілярних ліній, величина візерунка (відстань між папілярними лініями).
Порівняльне дослідження
На стадії порівняльного дослідження об’єктів визначається фактичне обґрунтування висновку експерта про наявність чи відсутність тотожності ідентифікованої об’єкта. Порівняльне дослідження проводиться тільки за допомогою безпосереднього зіставлення ідентифікують ознак шкірного візерунка, відображеного в сліді та візерунка у відтиску зразку за допомогою найпростіших оптичних приладів. Для отримання повних і достовірних даних порівняльне дослідження найкраще робити за фотознімками. Для методично правильного проведення порівняльного дослідження в вимагається дотримуватися трьох найважливіших умов:
1. Порівняльне дослідження має бути повним. Порівнювати необхідно всі деталі візерунка, відображеного в сліді, коли в процесі порівняння не виявляється істотних розходжень.
2. Збіги повинні бути реальними, а не уявними. Співпадаючими слідами визнавати тільки такі деталі, які в обох порівнюваних візерунках дійсно однакові як по положенню у візерунку, яке можна перевірити, так і за особливостями будови з урахуванням їх природно допустимих змін.
3. Порівняльне дослідження має бути двостороннім. Встановлені в процесі порівняння сліди з відбитком співпадаючої деталі будови їх папілярних візерунків свідчать про те, що у відбитку є такі ж деталі, як і в сліді та індивідуальну сукупність вони будуть утворювати лише тоді, коли на зіставляються ділянках не буде виявлено різних ознак.
Для виявлення слідів рук на різних об’єктах створені та постійно працюють спеціальні дактилоскопічні лабораторії, розміщені в експертних підрозділах при міськрайвідділах областей України. Там, серед всіляких реактивів та сполук проводиться виявлення слідів на папері та поліетилені, металевих та полімерних предметах, виявляються як “свіжі” сліди, залишені впродовж 1-3 діб, так і “давні”, залишені більше 1 року.
Відбитки пальців.
В кожної людини відбитки пальців рук індивідуальні та неповторні – двох людей з однаковими капілярними візерунками на руках в світі не існує. При народженні на шкірі людини з’являються унікальні візерунки, змінити які будь-якими методами неможливо. Навіть, якщо злочинець умисно намагатиметься знищити шкіру на руках – вона з часом відновиться. Саме ці властивості дозволяють криміналістам по слідах рук ідентифікувати особу. Досліджуючи виявлений слід, експерт може надати безліч інформації – вік, зріст, вагу, стать, фізичні вади та професійні навички особи, яка його залишила.
В кожної людини відбитки пальців рук індивідуальні та неповторні – двох людей з однаковими капілярними візерунками на руках в світі не існує. Досліджуючи сліди рук, експерт може надати безліч інформації – вік, зріст, вагу, стать, фізичні вади та професійні навички особи, яка його залишила.
Для встановлення співпадіння пальців рук повноцінно функціонує автоматична ідентифікаційна дактилоскопічна система (АДІС), яка аналізує ознаки в закодованих слідах, перевіряє їх по десятках тисяч відбитків, внесених до масиву та видає список найбільш схожих відбитків, які потім перевіряються оператором власноруч. Співпадіння слідів вилучених з різних місць скоєння злочинів вказує на те, що декілька різних злочинів, можливо навіть і в різних куточках країни, скоєні однією особою.
Завдяки АДІС не тільки аналізуються сліди рук, вилучені з місць пригод. Щоденний потік дактилокарт, який вноситься в базу, теж проходить через певний “фільтр”, і коли злочинець, що затримується працівниками міліції, називається видуманими ім’ям та прізвищем з надією на те, що минулі “подвиги” правоохоронцям не стануть відомі, дактилоскопічна система такі махінації встановлює упродовж години.
Проходять століття, а дактилоскопія не тільки допомагає в розкритті злочинів, а й постійно технічно вдосконалюючись, стає надійним помічником слідчих та оперативних працівників у розкритті та розслідуванні злочинів.
Матеріал підготував професор Віктор Бачинський, завідувач кафедри судової медицини та медичного правознавства.
