ФАХІВЕЦЬ БДМУ КОНСУЛЬТУЄ. Патологія щитоподібної залози зустрічається приблизно у 42-52% дорослого населення України, 10-20% дітей, 70-80% літніх людей.
Достатньо сказати, що за своєю сумарною частотою в популяції захворювання щитоподібної залози виходять на перше місце серед ендокринної патології та нерідко формують клінічні прояви інших важких розладів, включаючи й серцево-судинні. Для нашої країни захворювання щитоподібної залози є об’єктом зацікавленості, оскільки через недостатній вміст йоду в грунтах регіонів, віддалених від моря, гористих місцевостях з частими повенями, у низці берегових регіонів тощо, великі території України виявились тією чи іншою мірою ендемічними щодо ризику розвитку так званих йоддефіцитних станів.
До регіонів з недостатністю йоду належать Львівська, Чернівецька, Тернопільська, Волинська, Закарпатська, Рівненська та Івано-Франківська області. Особливо тяжкою була зобна ендемія у гірських районах Чернівецької (Вижницький, Путильський), Івано-Франківської (Косівський) і Закарпатської (Велико-Березнянський, Свалявський) областей, де у 1941-1947рр. більше 50% населення були хворі на ендемічний зоб.
Ендемічний зоб
Термін “йоддефіцитні стани” замінив поняття “ендемічний зоб”, оскільки зоб (збільшення розмірів щитоподібної залози) – не єдиний наслідок дефіциту йоду в організмі. Існує ціла низка захворювань, які становлять серйозну небезпеку для мільйонів людей, що проживають у місцевостях із недостатнім вмістом йоду у воді, грунті, повітрі, продуктах харчування. Вони можуть проявлятися у формі вроджених вад, антенатальної загибелі плода, викиднів, порушення формування та функції нервової системи. Останнє викликає тривогу вчених, адже порушення розумових здібностей населення може призвести до соціально-економічної стагнації великих регіонів. Тиреоїдні прояви йоддефіциту також чисельні – від нетоксичного (вузлового) зобу до аутоімунного тиреоїдиту, гіпотиреозу, раку щитоподібної залози тощо.
Вочевидь, значення йоду в організмі людини надзвичайно велике, адже основна біологічна функція йоду в організмі полягає в підтримці функції щитоподібної залози, в утворенні її гормонів – тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3). Роль останніх важко переоцінити, оскільки в організмі людини немає органу чи системи, котрі б не потребували тиреоїдних гормонів. Тому, дефіцит йоду в організмі призводить до серйозних зрушень у роботі всіх його систем.
Прояви йодної недостатності
Проявами йодної недостатності може бути різке зниження фізичної й розумової працездатності, сонливість, млявість, погіршення пам’яті, закрепи, сухість шкіри, випадіння волосся, зниження температури тіла, мерзлякуватість навіть влітку, набряклість обличчя, порушення менструального циклу та інші симптоми.
За нестачі йоду порушується обмін речовин в організмі, зростає ризик розвитку атеросклерозу й ожиріння, послаблюється імунітет. Літні люди часто застуджуються взимку, їх переслідують бронхіти, вони швидко втомлюються, скаржаться на роздратованість та частий головний біль. Нерідко причиною цього є саме дефіцит йоду, який небезпечний ще й тим, що збільшує ризик розвитку ускладнень під час вагітності та пологів, створюючи загрозу викиднів, спричиняє зменшення кількості грудного молока та швидке припинення лактації у жінок під час грудного вигодовування немовлят.
Гормони щитоподібної залози беруть участь в енергетичному обміні, у роботі кістково-м’язевої системи та у формуванні нервової системи дитини. Ось чому при нестачі йоду сповільнюється розумовий розвиток ще не народженого малюка, а після появи на світ у таких діток може спостерігатися зниження розумових здібностей і навіть, у самих запущених випадках, розвинутися кретинізм. Дитині для нормального розвитку йод потрібен постійно. Тому, якщо у вашої доньки чи сина, онука чи онучки знизилась успішність у школі, малюк став дратівливий і млявий, швидко втомлюється – цілком можливо, що йому бракує йоду.
Корекція дефіциту йоду можлива або шляхом зміни характеру харчування, або за допомогою додаткового прийому йодвмісних препаратів.
Можливість ліквідації нестачі йоду в харчуванні завдячує перелікові харчових продуктів рослинного та тваринного походження, що є носіями високих концентрацій йоду. Головним природнім джерелом йоду вважають морепродукти (від 800 до 1000 мкг/кг): морська капуста (ламінарія – великі бурі морські водорості що живуть у морях басейнів Тихого і Північного Льодовитого океанів і містять в середньому 0,3% від загальної маси), риба: оселедець, камбала, тріска, палтус, морський окунь, тунець, лосось, судак тощо (у морській рибі йоду міститься близько 70 мкг/кг, а в печінці тріски – до 800 мкг/кг), гребінці, краби, креветки, кальмари, мідії, устриці. Значну (у порівнянні з рештою більшістю) кількість йоду містять (вміст йоду на100 гпродукту): коров’яче молоко – 16 мг, кефір – 14 мг, вершки – 9 мг, сметана – 8 мг, часник – 9 мг, соя – 8 мг, виноград – 8 мг, салат зелений – 8 мг, редька – 8 мг, буряк – 7 мг, помідори – 6 мг, яловичина – 7,2 мг, кури – 6 мг, хліб житній – 5,6 мг, шоколад молочний – 5,5 мг, картопля – 5 мг, морква – 5 мг, горошок зелений – 5 мг; яблука, абрикоси, вишні, баклажани – по 2 мг; яйце куряче – 20 мг, пшоняна крупа – 4,5 мг, гречана крупа – 3,3 мг, пшенична крупа – 1,5 мг, рисова крупа – 1,3 мг тощо. Збагатити свій раціон можна також за рахунок чорноплідної горобини, хурми, фейхоа, агрусу, салату, щавелю, спаржі, шпинату, горішків, насіння, пластівців. Разом з тим, тривалість та характер зберігання, а також спосіб кулінарної обробки продуктів харчування, істотно впливають на збереження в них йоду.
Йод досить “примхливий” мікроелемент: якщо страви готуються на сильному вогні, то втрачається до 20-60% мікроелемента: при сильному кип’ятінні руйнується 50% йоду в м’ясі та рибі, 30% – в овочах та фруктах, а молоко при тривалому кип’ятінні втрачає 25% мінералу. Тому, особливо відчутний дефіцит йоду в осінньо-зимній період, коли в нашому раціоні переважають в основному рафіновані продукти харчування, збіднені вітамінами та мікроелементами.
З метою подолання недостатності йоду в харчуванні у країнах, визнаних ендемічними щодо йододефіцитних захворювань, спеціально випускають збагачені цим мікроелементом продукти. До них належать: йодована сіль, йодована вода, йодоване масло, збагачені йодом продукти (хліб, кондитерські, м’ясні вироби, молоко, кефір, молочні продукти), спеціальні продукти для вагітних та годуючих матерів, кисломолочні продукти, а також адаптовані молочні суміші для немовлят, збагачені йодом.
Регулярне споживання йодовмісних продуктів харчування, насичення ними вашого раціону дозволить значною мірою вирішити питання про забезпечення організму достатньою кількістю йоду. Та якщо ви не мешканець приморських областей і морепродукти – не основний і постійний компонент вашого меню, то ви неубезпечені від недостатнього надходження йоду в організм і, можливо, потребуватимете прийому медикаментозних засобів, що містять фіксовану дозу йоду.
Прийом йодвмісних препаратів є основою групової профілактики йодної ендемії
Прийом йодвмісних препаратів є основою групової профілактики йодної ендемії, що надзвичайно важливо серед “критичних” груп населення (груп особливого ризику розвитку йододефіцитних захворювань) – дітей, підлітків, вагітних, годуючих матерів.
Серед йодвмісних препаратів найбільш фізіологічними вважаються йодид калію, йодомарин, йодбаланс та вітамінно-мінеральні комплекси, що містять йод. Доречно зауважити, що йодвмісні препарати слід призначати з урахуванням вікової потреби у йоді, фізичного стану людини (період статевого дозрівання, вагітність, годування грудьми вимагають збільшення споживання йоду), а також ступеня існуючого у регіоні йодного дефіциту. Так, добова потреба у йоді для здорової дорослої людини становить 100-200 мкг (приблизно 2 мкг в перерахунку на1 кгваги), для дітей від грудного (перші 12 місяців життя) до молодшого віку (від 1 до 7 років) адекватний рівень споживання йоду складає не менше 90 мкг за добу, для дітей шкільного віку – 120 мкг за добу, для підлітків (від 12 років) – 150 мкг за добу, під час вагітності та лактації його потрібно до 200-250 мкг за добу (така концентрація, згідно рекомендацій ВООЗ, повністю забезпечує потребу в йоді як дитини, так і самої жінки).
Надлишок йоду в організмі
Та перш ніж бігти до магазину за йодованими продуктами чи до аптеки – за чисельними йодвмісними препаратами та мінеральними комплексами, проконсультуйтеся у фахівця. Річ у тім, що передозування йоду небезпечне так само, як і його дефіцит, а його неконтрольоване споживання може стати причиною серйозних захворювань.
Надлишок йоду в організмі лікарі називають йодизмом. Характерними проявами цього стану вважають головний біль, гнійничкові висипання на шкірі, набряки, нудоту, блювоту, кон’юнктивіт, запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (нежить, сльозо- та слинотечу, кашель, ларингіт, бронхіт), гарячковий стан, болі у суглобах, проноси. Люди можуть скаржитися на порушення сну, надмірну збудливість, значне й різке схуднення. Крім того, йод є каталізатором чисельних обмінних процесів. Для людей, що виявляють тенденцію до росту пухлинних клітин, нехай і приховану до пори, до часу, небезпека активного вживання чистого йоду пов’язана із ризиком спровокувати ріст злоякісних клітин.
При порушеній функції щитоподібної залози йод, що надходить до організму, накопичуватиметься в ній, а не витрачатиметься за призначенням, що, в свою чергу, може спровокувати низку серйозних захворювань, спричинених, на цей раз, надлишком йоду. За наявності у людини захворювання щитоподібної залози (наприклад, вузлового зобу, хвороби Грейвса тощо), споживання йодованих продуктів або мінеральних комплексів, що містять йод, може викликати так званий йодіндукований тиреотоксикоз – тяжке захворювання, яке супроводжується аритмією, серцевою недостатністю, депресією. Надмірне вживання йоду може бути небезпечним не лише для людей з порушеннями функції щитоподібної залози.
За наявності у людини туберкульозу, захворювань нирок, гіпертонії, певних хвороб шкіри, алергії, порушення водно-сольового обміну лікарі радять відмовитися від йодвмісних препаратів. Та навіть якщо ні на що подібне ви не хворієте, не слід забувати про обережність: йодований хліб, молоко, сіль, вітамінно-мінеральні комплекси з додаванням йоду – все разом може призвести до порушення балансу в організмі.
Отже, йодовані продукти слід уживати обережно, впевнившись, що організму насправді бракує йоду. Уникайте самолікування – здайте аналізи на вміст йоду та гормонів щитоподібної залози у вашому організмі, проконсультуйтеся з лікарем.
Вживати йод необхідно у комплексі з вітамінами та іншими мікроелементами. Вітамін С, D, вітаміни групи В, потужний антиоксидант вітамін Е (його нестача також впливає на функції ендокринної системи і стан судинної системи) та мікроелементи кальцій та селен допоможуть йоду краще засвоїтися. Більше того, останній потрібно включати до раціону практично кожній людині після 35 років, а також майбутнім мамам.
Хотілося б наголосити, що сьогодні всім нам потрібно аналізувати стан свого організму, аби вчасно вдатися до необхідних заходів, адже наше здоров’я – збалансоване поєднання в організмі необхідних речовин, і порушувати цей баланс не можна.
Матеріал підготувала: Ольга Оленович, доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології
