Бронхіальна астма є серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я. Незважаючи на труднощі щодо отримання якісних епідеміологічних даних, дослідження останніх років свідчать про те, що 4–8 % населення страждають від цієї патології. Серед дітей даний показник підвищується до 5–10 %, серед дорослих — коливається в межах 5–6 %.
Сьогодні БА асоційована з ризиком інвалідизації та смертності. Згідно з даними ВООЗ, серед 15 мільйонів пацієнтів, що є інвалідами, 1 % становлять хворі на БА. Ця патологія не тільки впливає на психічні, фізичні та соціальні аспекти життя хворої дитини, але й морально і фінансово виснажує членів її сім’ї. Саме тому своєчасне виявлення БА сприятиме не лише зниженні інвалідизації й підвищенні ефективності лікування, але й сприятиме уникненню додаткових фінансових витрат сім’ї.
Бронхіальна астма – це гетерогенне захворювання, яке характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів і діагностується за наявністю респіраторних симптомів свистячого дихання (візінгу), задишки, утруднення в грудях або кашлю, різноманітних за тривалістю та інтенсивністю, в поєднанні зі зворотною обструкцією дихальних шляхів.
Різноманіття клінічних проявів бронхіальної астми зумовлене численними відмінностями за чинниками ризику розвитку астми, обтяженою спадковістю за алергічними захворюваннями в родині, статтю (в ранньому віці частіше хворіють хлопчики, в пубертатному віці – дівчатка), віком маніфестації хвороби, наявністю супутньої алергічної патології та характером запальної відповіді дихальних шляхів і відповідно тяжкістю перебігу захворювання.
Основні симптоми бронхіальної астми в дітей.
Напад астми (утрудненого дихання) найчастіше починається вночі;
У дитини в акті дихання приймають участь всі піддатливі місця грудної клітки – втягуються;
Дитина шумно дихає, у неї утруднений видих;
приклавши вухо до грудної клітки, можна почути сильні сухі хрипи.
У більшості дітей часто спостерігаються провісники нападу, такі як сльозотеча, нежить, першіння в горлі.
В окремих хворих напад може розвиватися на тлі гострих респіраторних вірусних інфекцій, супроводжуватися підвищеною температурою тіла та симптомами інтоксикації.
Якщо напад не купувати бронхорозширюючим інгалятором, такий стан триває від декількох хвилин до декількох годин. У важких випадках розвивається астматичний статус, коли бронхи не реагують на звичайні дози препаратів та виникає потреба у екстренній госпіталізації.
Наразі існують певні міфи щодо бронхіальної астми в дітей, які перешкоджають правильному розумінню хвороби в маленьких пацієнтів, зумовлюють пізнє встановлення діагнозу астми та утруднюють досягнення контролю над захворюванням.
Вчасна діагностика хвороби та ранній старт лікування дозволить ефективніше контролювати хронічне запалення бронхів та досягти ремісії астми в дітей.
Варто пам’ятати:
Контроль над астмою може ефективно досягатися лише завдяки співпраці пацієнта і лікаря, основними компонентами якого є:
навчання навичкам правильного користування інгаляторами;
підвищення прихильності до лікування за допомогою співбесід лікаря з батьками та пацієнтом, прийняття спільних погоджувальних рішень;
доступ до інформації по бронхіальній астмі;
розуміння того, що лікування – це тривалий процес;
тренінг по самостійному моніторингу симптомів, пікфлоуметріі, складання письмового плану астма-контролю для вчасного розпізнання загострень і надання допомоги, динамічний перегляд лікувальної тактики з боку лікаря.
лікарі оцінюють контроль бронхіальної астми, прихильність терапії, техніку інгаляцій під час кожного візиту.
частота візитів залежить від початкового контролю БА у пацієнта, відповіді на лікування, залучення пацієнта. Добре було б проводити візити 1 раз в 1 міс після початку терапії, а згодом – 1 раз в 3 міс.
купування загострень астми за допомогою сальбутамолу (вентоліну), беродуалу, тощо, призводить лише до короткочасного полегшення стану пацієнтів, проте не лікує хронічне запалення дихальних шляхів
застосування інгаляційних глюкокортикостероїів (беклометазон, будесонід, флютіказон) в комбінації з антагоністами лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст) спрямоване на пригнічення хронічного запалення в бронхах. Для більшості препаратів, які контролюють перебіг бронхіальної астми, поліпшення починається протягом декількох днів після початку лікування, але повний ефект настає через 3-4 міс. Для важкої неконтрольованої астми для досягнення ефекту від протизапальної терапії потрібно більше часу.
В пацієнтів, що мають неконтрольований перебіг захворювання розробляються нові схеми лікування, що включають застосування моноклональних антитіл до імуноглобуліну E, інтерлейкіну – 4,5,13, моноклональних антитіл до інтерлейкіну-6, рецепторів інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-17, тощо.
Матеріал підготувала: Світлана Тарнавська, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
