• Українська
  • English
Безсимптомна бактеріурія як фактор ризику гестаційного пієлонефриту
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin

Безсимптомна бактеріурія як фактор ризику гестаційного пієлонефриту

Гестаційний пієлонефрит (ГП), або пієлонефрит вагітних – гострий інфекційно-запальний процес в нирках (частіше правій), який вперше розвинувся під час теперішньої вагітності. В Україні частота захворюваності на ГП коливається від 5% до 15%. Загальна летальність при ГП сягає 3% хворих, загибель плода спостерігається у 6–17% випадків, частота передчасних пологів – у 20%.

До факторів ризику розвитку гестаційного пієлонефриту належать безсимптомна бактеріурія, наявність у вагітної нелікованих вогнищ інфекції: каріозні зуби,  хронічні запальні захворювання дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, органів малого таза та інфекції, що передаються статевим шляхом.

Безсимптомна бактеріурія – ріст бактерій в бактеріологічному аналізі сечі при відсутності симптомів інфекції сечової системи.

Безсимптомну бактеріурію виявляють у вагітних під час профілактичних обстежень. Після виявлення бактеріурії вагітній слід обов’язково повторити загальний аналіз сечі після ретельної гігієни зовнішніх статевих органів, оскільки результати аналізів можуть бути хибними внаслідок наявності додаткових виділень. При повторному виявленні патологічних змін у загальному аналізі сечі необхідно виконати бактеріологічне дослідження сечі з метою виявлення ступеня бактеріурії та чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів.

За даними епідеміологічних досліджень поширеність безсимптомної бактеріурії серед вагітних становить біля 8%.

Доведено, що частота пієлонефриту, залежить від виявлення та лікування у вагітних безсимптомної бактеріурії. У вагітних із бактеріурією  у разі лікування менше ніж у 5% клінічно розвивається ГП. Якщо, з тих чи інших причин, вагітні  не лікуються, то вірогідність  розвитку симптомів гестаційного пієлонефриту становить 15–57%. Варто зауважити, що лише в 1–2% вагітних із негативним результатом бактеріологічного дослідження сечі, надалі може розвинутись гестаційний пієлонефрит.

Лікування безсимптомної бактеріурії полягає в однократному призначенні високоефективного безпечного антибіотика або проведенні короткого (3-денного) курсу лікування. Схеми, що рекомендуються у сучасних умовах: фосфоміцину трометамол по 3 г 1 раз на день; амоксицилін/клавуланат по 625 мг 2 рази на день 3 дні;  цефуроксиму аксетил по 250 мг 2 рази на день впродовж 3 днів; цефтибутен по 400 мг 1 раз на день -3 дні; нітрофурантоїн по 100 мг 4 рази на день – 3 дні.

Ефективність цих схем практично однакова. З урахуванням безпеки для плода та новонародженого тільки схема із використанням нітрофурантоїну має обмеження в третьому триместрі, оскільки існує можливість розвитку гемолітичної анемії. Інші схеми можна застосовувати впродовж усіх термінів вагітності.

Через 2 тижні після лікування обов’язково слід проводити бактеріологічне дослідження сечі. У разі негативного результату вагітну надалі спостерігають у звичайному режимі. За наявності в неї чинників ризику інфекції сечових шляхів доцільно тривале профілактичне призначення фітотерапії. Якщо безсимптомна бактеріурія визначається повторно, то призначають антибактеріальне лікування, обираючи іншу схему серед вищенаведених або враховують встановлену чутливість виявлених мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів.

Профілактикою ГП є лікування наявних у вагітної вогнищ інфекції та застосування фітотерапії – толокнянка, шипшина, польовий хвощ, канефрон Н та ін. Корисне щоденне перебування в колінно-ліктьовому положенні 3-4 рази на день по 5-8 хв.

Матеріал підготували завідувач кафедри урології та нейрохірургії, д.мед. наук професор Федорук О.С., к.мед.н.,  доцент Ілюк І.І.

Корисно знати