Міжнародний день охорони озонового шару (на офіційних мовах ООН: англ. International Day for the Preservation of the Ozone Layer) було проголошено 1994 року Генеральною Асамблеєю ООН резолюцією № A/RES/49/114 на 16 вересня. Дату вибрано в пам’ять про підписання Монреальського протоколу. До цього 16 вересня 1987 року в Монреалі (Канада) відповідно до Віденської конвенції був розроблений Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, який був підписаний і набув чинності 1 січня 1989 року. Його основна мета полягає у захисті озонового шару за допомогою скорочення (або припинення) виробництва і споживання деяких хімічних речовин, які руйнують озоновий шар. Україна його підписала у 1995 році, а у 1996 році ратифікувала Віденську конвенцію та з 20 вересня 1998 року приєдналася до Монреальського протоколу.
Озон існує на висоті від 11 до 40 км над поверхнею Землі, в стратосфері, і діє як “сонцезахисний крем для планети”, захищаючи її від ультрафіолетового випромінювання. Щороку в кінці зими в Південній півкулі утворюється діра, оскільки сонце викликає озоноруйнівні реакції, в яких беруть участь хімічно активні форми хлору і брому, отримані з антропогенних сполук.
Озоновий шар – шар стратосфери, в межах якого концентрація молекул озону (О3) у середньому в 10 разів вища, ніж біля поверхні Землі. Товщина озонового шару складає близько 20 км, а максимальна концентрація озону в ньому знаходиться на висоті 18-26 км. від поверхні Землі. Найголовніша функція озонового шару – захист рослин, тварин і людини від шкідливої частини УФ випромінювання Сонця.
Озоновий шар в 1913 році відкрили французькі фізики Шарль Фабрі та Анрі Б’юіссон. А вже у 1985 році науковці встановили, що озоновий шар почав тоншати. Особливо це стосується Антарктики, над поверхнею якої утворилася «озонова діра», в якій концентрація озону може бути в 2-3 рази нижче від звичайної. Це зумовлює підвищення до небезпечно високих рівнів інтенсивності шкідливої частини спектру ультрафіолетового випромінювання.
Вчені визнають, що виснаження озонового шару викликано створеними людиною газами, званими CFC, які були вперше розроблені в 1930-х роках для використання в холодильних системах, а потім використовувалися в якості пропелентів в аерозольних балончиках. Хімічні речовини стабільні, тому можуть переміщатися з поверхні Землі в стратосферу. Але потім, на висоті, де знаходиться стратосферний озон, вони руйнуються ультрафіолетовим випромінюванням високої енергії. Наступні хімічні реакції руйнують озон. CFC заборонені в 197 країнах світу.
Після заборони на використання так званих галоідовуглеродів озоновий шар почав відновлюватися, але це повільний процес, який триватиме до 2060-х або 70-х років при повній відмові від руйнівних речовин. За останні роки озонова діра, збільшилася до 20 мільйонів квадратних кілометрів. Дослідники зі Служби моніторингу атмосфери Коперника кажуть, що діра в у 2021-2022 рр. році швидко зростає і перевищує 75% озонових дір на даному етапі сезону з 1979 року.
Причини руйнування озонового шару:
- Викиди газів, що руйнують озоновий шар (хлорфторуглероди (ХФУ) та оксиди азоту (NOx), а також інші, такі як гідрофторуглероди (ГФУ).
- Зростання промислової активності (викиди газів, що руйнують озоновий шар).
- Сільське господарство, залежне від агрохімікатів (пестициди, інсектициди тощо).
- Порушення міжнародних угод (переважно це промислово розвинені країни, як США та Китай, що відкрито обмежують або заперечують свою підтримку цих угод).
- Зростання забруднення навколишнього середовища та зміни екосистем.
- Сучасна модель економічного розвитку (заснована на зростаючому споживанні сировини, на нестримній індустріалізації, що утворює велику кількість відходів).
Наслідки руйнування озонового шару:
- Біологічно шкідливе випромінювання – УФ є частиною електромагнітного спектра, випромінюваного Сонцем, і має високу енергію. Ця висока енергія погіршує клітинні мембрани, а також впливає на ДНК, створюючи мутації.
- Глобальне потепління – руйнування призводить до надлишкового потрапляння УФ випромінювання з високою енергією і це спричинює суттєве потепління планет поруч із парниковим ефектом збільшує середню температуру.
- Погіршення екології моря – УФ потрапляє в глибокі шари океанічної води, пошкоджує планктон, що є основою морських харчових ланцюгів. Окрім того, саме планктон є основним джерелом кисню на планеті, тому цикл кисню змінюється.
- Скорочення пропозиції продовольства – більша частота УФ випромінювання, негативно впливає на сільськогосподарське та тваринницьке виробництво, тому це може спричиняти голод у світі.
Таким чином, збільшення розмірів діри в озоновому шарі поруч із наслідками цього процесу може знищити все живе на планеті Земля, у тому числі й основну причину цього негативного явища – людство.
І хоча й людство не в змозі запобігти появі озонових дірок, проте може зберегти озон хоча б на побутовому рівні. Тому поетапна відмова від використання озоноруйнівних речовин сприяє не тільки охороні озонового шару в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а й робить великий внесок для вирішення проблеми глобальної зміни клімату.
Інформацію підготував к.біол.н., доцент кафедри мікробіології
та вірусології Міхєєв А.О.
