Розсіяний склероз (PC) — імуноопосередковане нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, що зазвичай вражає осіб молодого віку на фоні певної генетичної схильності. Клінічна різноманітність РС зумовлена не тільки провідними органічними неврологічними симптомами, що свідчать про ураження різних функціональних систем, але й значним спектром когнітивних, афективних та інших психопатологічних розладів, які суттєво впливають на повсякденну активність, особливо при вираженому неврологічному дефіциті. На якість життя пацієнтів із РС найбільший вплив мають синдром хронічної втоми, біль, тривожно-депресивні та когнітивні порушення.
Когнітивні розлади виявляють у 45–65% хворих на РС, депресію, що значною мірою порушує когнітивну і некогнітивну діяльність, діагностують у 40–60% хворих, а синдром хронічної втоми є одним із найбільш розповсюджених симптомів при РС, що виявляють у 80–90% хворих.
Поширеність клінічних симптомів депресії у хворих на РС протягом життя сягає 50%, зазвичай це великий депресивний епізод. Хворі, в яких ці стани коморбідні, мають підвищену ймовірність суїцидальних ідей і їх реалізації. Поширеність суїцидальних намірів протягом життя в цій популяції сягає 28,6%. Лікування депресії при РС включає фармакотерапію, когнітивно-поведінкову терапію і психотерапію. Антидепресанти, які найчастіше призначаються таким пацієнтам, — інгібітори зворотного захоплення серотоніну, норадреналіну і дофаміну. Немедикаментозні підходи переважно націлені на емоційні дисфункції та корекцію поведінки.
Препарати, що найчастіше використовуються при РС: із СІЗЗС — флуоксетин, сертралін та ін., із селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) — венлафаксин і дулоксетин, із селективних інгібіторів зворотного захоплення дофаміну і норадреналіну (СІЗЗДН) — бупропіон. Трициклічні антидепресанти (ТЦА), наприклад, іміпрамін, доксепін, амітриптилін та ін., зазвичай не застосовуються для терапії депресії у цих хворих через несприятливий профіль побічних ефектів, хоча вони можуть бути непоганим вибором при комбінації різних симптомів (депресія і нетримання сечі, депресія і біль). Базовою метою призначення антидепресантів, окрім контролю настрою, є поліпшення якості життя.
З психотерапевтичних методів найкращі результати виявляє когнітивно-поведінкова терапія, котра як і інші методики психотерапії довели свій ефект у лікуванні розладів настрою при РС, психотерапія може бути як індивідуальною, так і груповою. Поведінкові втручання важливі для поліпшення соціальної взаємодії і розвитку навиків розв’язання актуальних проблем. Загалом цей синдром потребує неперервної оцінки і корекції з допомогою психотерапії та ліків.
Психотерапія – це складова комплексного лікування при розсіяному склерозі. Особливо часто її використовують на етапі реабілітації – коли гострий період хвороби вже позаду. Тривога та страх, пов’язані з хворобою, неминуче позначаються на стані тіла і можуть погіршувати фізичний стан, водночас виявляючись напруженістю, розвитком неврозів, фобій та депресії.
При розсіяному склерозі ситуація посилюється тим, що з прогресування захворювання зачіпаються когнітивні функції. Це пам’ять, інтелект, аналіз інформації, комунікативні навички та навчальність – тобто здібності, які формують особистість. Хронічні хвороби, а особливо патології нервової системи завжди тісно пов’язані з порушеннями у психоемоційній сфері. І завдання психотерапевта – бути на боці пацієнта, протягнути йому руку у важкий момент життя та стати опорою, завдяки якій особистість може відновитися, знайти ресурс для боротьби із захворюванням.
Психотерапія при розсіяному склерозі рекомендується для того, щоб:
*виявити ризик та/або факт розвитку психоемоційного розладу
*визначити методи надання психотерапевтичної допомоги відповідно до індивідуальних рис характеру пацієнта та особливостей його захворювання
*повернути відчуття повноти життя, усвідомлення його цінності та допомогти у прийнятті обставин, що змінилися
*виробити тактику поведінки, найбільш сприятливу в ситуації, що склалася
*навчити пацієнта справлятися зі стресами – з огляду на те, що навіть дрібні життєві труднощі на тлі хвороби можуть сприйматися надзвичайно гостро.
Дослідження показали, що робота з психотерапевтом при розсіяному склерозі допомагає:
*досягнути істотного зниження тривожності та виразності депресії
*підвищити стійкість до стресу
*впоратися з розладами сну
*знизити яскравість больових відчуттів, явища спастичності м’язів
*зменшити стомлюваність та слабкість
*нормалізувати когнітивні функції.
Тривожність, депресія при розсіяному склерозі може посилити руйнівний потенціал хвороби, тоді як усвідомлення того, що відбувається з переоцінкою ситуації та відчуттям контролю над подіями, допомагає продовжити період ремісії .
Окрім того, в психотерапії ставиться мета добитися не просто тимчасового полегшення, а трансформації постраждалої особистості, при якій пацієнт почувається здатним протистояти впливу хвороби, повертає собі душевні сили та віру у своє “я” та свою самоцінність.
Чи всім пацієнтам із розсіяним склерозом потрібна психотерапія?
Серед основних показань до призначення цього можна назвати:
*наявність депресії чи високого ризику її розвитку
*суїцидальні думки та/або спроби (пов’язані як з розсіяним склерозом, так і з іншими причинами)
*агресивний варіант перебігу хвороби з високою ймовірністю інвалідизації
*підвищена тривожність, постійно знижений фон настрою, втрата емоційної різноманітності
*когнітивні порушення різного характеру
*виражені ознаки спастичності м’язів
*істотні розлади сну.
Отже, з метою лікування тривожно-депресивних розладів, що супроводжують розвиток РС, задля поліпшення якості життя пацієнта, а також для пролонгації періоду ремісії рекомендовано використовувати психотерапевтичне лікування в комплексі з медикаментозною терапією.
Матеріал підготувала лікар-психіатр, психотерапевт,
психоаналітик, асистент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології
Іванова Наталія Миколаївна
