Боятися реальної чи можливої загрози – нормально. Однак панічна атака супроводжується сильним і раптовим приступом страху, коли немає реальної небезпеки чи видимої причини з сильними фізичними реакціями внаслідок шаленого викиду адреналіну в кров. Якщо панічні атаки частіше зустрічалися серед дітей та підлітків, то під час війни панічні атаки почастішали серед усіх верст населення. Важливими ознаками панічної атаки є :
– раптовість, без попередження: приступ може спіткати людину в будь-якому місці на уроці, на роботі, в магазині, в транспорті, на вулиці, за кермом машини, під час побачення чи ділової зустрічі;
– людина переживає страх смерті, відчуття нереальності з деперсоналізацією, страх збожеволіти;
– суб’єктивні ознаки: – страх втрати свідомості, запаморочення, потемніння в очах, відчуття стиснення голови, головний біль, важкість у грудях, озноб, тремтіння тіла;
– об’єктивні ознаки: тахікардія, прискорене дихання, відчуття нестачі кисню, підвищений тиск, холодність кінцівок.
Важливо знати: напад можна зупинити тільки на самому початку, коли з’являється тривога. І саме тоді це має сенс, до того моменту, доки думки в голові ще «не накрутилися» і всередині не настала точка кипіння.
Надалі – перші 3 дні спостерігається тривога, страх, паніка, істерика у когось – розгубленість, ступор, напружене очікування катастрофи, що може знову статися.
Після третього дня страх спадає і з’являється роздратування, злість, лють – сильні, яскраві емоції, що додають енергії боротися, активно діяти, пробиваючи все на своєму шляху силою праведного гніву. Головне – щоб направляти цю силу у потрібний напрямок та не зриватися на близьких.
Найскладніший етап настає після хвилі злості, приблизно з восьмого дня, коли з’являється хвиля зневіри, розчарування й опускання рук. В цей період головне налаштувати себе не боятися і продовжувати діяти, хай і автоматично (танцювати, співати, читати вірші, рахувати, мити посуд, займатися фізичними вправами) і знати, що цей етап мине, і настане стабільний стан.
Важливо пам’ятати, що жодна панічна атака не закінчується смертю. Зазвичай вона минає через 5–10 хвилин і це – головне.
Інформація подана доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк
