На кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я
20 листопада відбулася просвітницька акція, присвячена Всесвітньому дню дитини. З доповіддю перед студентами 5 курсу 1, 2 груп виступив доцент кафедри Навчук Ігор Васильович.
Діти – це квіти нашого життя! І це не просто гарна фраза. Діти – це найголовніший скарб нашого суспільства. Від їх здоров’я і від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки майбутнє нашої країни, а й майбутнє всього нашого світу.
Перший Міжнародний день захисту дітей був запроваджений в листопаді 1949 року рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок і проведений у 1950 р. Цей день – це не тільки голосне й веселе святкування дітвори, але й нагадування суспільству про необхідність дотримання та поваги прав дитини.
У малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав повинен стати одним з найголовніших наших обов’язків. Якщо ми будемо ростити їх у добрі, здоров’ї з малечку оточимо їх любов’ю та милосердям, вони змінять наше життя на краще.
Діти – це втілення і реалізація наших батьківських нездійснених бажань і надій, ми бажаємо виховати свою дитину так, щоб вона домоглася більшого успіху у своєму житті. Кожен вихователь, вчитель хоче, щоб його учень був краще за нього.
У сучасних умовах головною проблемою і завданням є, в цілому перед країною і зокрема перед батьками, педагогами, виховання моральної стійкості, моральності, внутрішньої духовності в наших дітях. Любов до ближнього, милосердя до нужденних, чистота думок, відповідальність за свої слова і вчинки – це те, чого так гостро не вистачає нашим дітям і молоді. У спробі забезпечити матеріальну платформу дітям, а нині просто вижити, ми перестаємо розмовляти з дітьми, пояснювати елементарні істини життя. Діти шукають відповіді на свої нескінченні питання на вулиці, серед таких же обділених увагою хлопчиків і дівчат, в Інтернеті. На жаль, дуже часто це згубно діє на психіку дітей. Тож родині, дитячим установам слід повертати до себе довіру власною увагою до дітей, різнобічним спілкуванням, коректно пояснювати і націлювати дітей на життєві, культурні цінності. Необхідно знаходити і розвивати в наших діток таланти і здібності. Адже саме від нас залежить, як складеться доля кожної маленької людини, а значить, і нового покоління цілого світу.
Одним з методів виховання та захисту дітей від невігластва є залучення дітей до культури країни, традиціям родини і суспільства. Читання книжок, відвідування театрів і виставок, музеїв – принципи духовного розвитку дитини. Важливо – правильне харчування і спорт; це не мода, а застава бадьорості тіла й духу. Нехай дорослі залишаються в душі дітьми для розуміння своїх чад. Зробимо свій світ і світ дітей добрішими. Наповнимо свою землю світлом від дитячих посмішок та сміху!
